Симоне, Симоне, ось Сатана зажадав просіяти вас, як пшеницю. Але я благав про тебе, щоб віра твоя не ослабла. І ти, коли повернешся, зміцни своїх братів (Луки 22:31, 32).
У ніч перед своєю смертю Ісус сказав апостолу Петру вищенаведені слова. Петро був стовпом у ранньому християнському зборі (Гал. 2:9). Сміливість, яку він виявив у П’ятидесятницю та пізніше, служила підбадьоренням для братів і сестер. Наприкінці свого довгого служіння він пояснив одновірцям: «Я написав вам кілька слів... щоб підбадьорити та з усією серйозністю засвідчити, що ви справді маєте незаслужену доброту Бога. Твердо стійте в ній» (1 Пет. 5:12). Протягом віків натхнені листи Петра були і залишаються джерелом підбадьорення для християн. Як же ми потребуємо такого підбадьорення, чекаючи сповнення обіцянок Єгови! (2 Пет. 3:13). w18.04 17, абз. 12, 13
|
