Бог пообіцяв віддати [Аврааму] весь той край у володіння, і не тільки йому, але і його потомству, хоча на той час він ще не мав дітей (Дії 7:5).
Це сталося через 430 років після того, як Авраам перетнув Євфрат. Тільки тоді його нащадки стали народом, який мав заволодіти краєм (Вих. 12:40—42; Гал. 3:17). Авраам з готовністю чекав тому, що його терпеливість ґрунтувалася на вірі в Єгову (Євр. 11:8—12). Авраам чекав з радістю, хоча й не побачив за свого життя цілковитого виконання Божої обіцянки. Але тільки уявіть, як радітиме Авраам, коли воскресне в раю на землі. Він буде приємно здивований тим, скільки про нього і про його нащадків розповідається в Біблії. Напевно, він буде в захваті, коли довідається про свою важливу роль у виконанні наміру Єгови щодо обіцяного потомства. Без сумніву, він переконається, що варто було так довго чекати. w17.08 5, 6, абз. 10, 11
|
