Чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхерів, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста, та й захопив їх (2 Цар. 18:13).
Уявіть, як ви почувалися б, якби у той час жили в Єрусалимі. Звичайно, Єзекія знав про близьку небезпеку. Він покладався на Єгову, а не шукав допомоги в язичницького народу, як це робив його невірний батько, Ахаз (2 Хр. 28:20, 21). Йому, напевно, були відомі слова пророка Михея, свого сучасника, який передрік про Ассирію: «Ми проти його [Ассирії] поставимо, хоч би аж сім пастирів та вісім князів. І будуть вони пасти землю [ассирійську] мечем» (Мих. 5:5, 6, переклад П. Куліша). Ці натхнені слова підбадьорили Єзекію, адже вони вказували на те, що проти ассирійців виступить дуже незвичне військо і що ворожі нападники зрештою зазнають поразки. w13 15.11 3:9, 10
