Духовний сайт!

Цікаві думки з книги Плач Єремії

ПРОРОК Єремія став очевидцем виконання вироку, який він проголошував сорок років. Йому було дуже боляче дивитись, як гине улюблене місто. «Єремія сидів, голосив і оплакував Єрусалим»,— говориться у передмові до книги Плач Єремії в перекладі Септуагінти. Книга Плач Єремії написана 607 року до н. е. після 18-місячної облоги і знищення Єрусалима. Пророк яскраво передає почуття глибокого жалю і смутку, адже ці трагічні події ще свіжі у його пам’яті (Єремії 52:3—5, 12—14). Жодне інше місто не оплакували настільки зворушливо.

Ця книга складається з п’ятьох поетичних творів. Чотири з них — це пісні плачу, а п’ятий — молитва. Перші чотири пісні написані у формі акростиха (кожен з двадцяти двох віршів починається порядковою літерою єврейського алфавіту). Хоча п’ята пісня теж має двадцять два вірші, алфавітний порядок у ній не зберігається (Плач Єремії 5:1, примітка).

«Як самітно сидить колись велелюдне це місто, немов удова воно стало! Могутнє посеред народів, княгиня посеред країн — воно стало данницею». Так пророк Єремія починає оплакувати Єрусалим. Далі він каже, чому прийшло таке лихо: «За численність у неї гріхів» (Плач Єремії 1:1, 5).

Єрусалим зображений вдовою, яка побивається за своїм чоловіком і дітьми. «Чи є такий біль, як мій біль? — голосить вдова і благає Бога покарати своїх ворогів: — Бодай перед обличчя Твоє прийшло все їхнє лихо,— і вчини їм, як Ти учинив ось мені за гріхи мої всі,— бо численні стогнання мої, моє ж серце боляще» (Плач Єремії 1:12, 22).

Прибитий горем, Єремія каже: «У люті гніву [Єгова] відтяв увесь Ізраїлів ріг, правицю Свою відвернув Він від ворога, та й запалав проти Якова, мов той палючий огонь, що навколо жере». Свій невимовний жаль пророк висловлює так: «Повипливали від сліз мої очі, моє нутро клекоче, на землю печінка моя виливається». Навіть подорожні дивуються: «Хіба це те місто, що про нього казали: Корона пишноти, розрада всієї землі?» (Плач Єремії 2:3, 11, 15).

Відповіді на біблійні запитання:

1:15. Що означають слова: «Як у чавилі, стоптав Господь дівчину, Юдину доньку»? Коли вавилоняни знищували місто, зображене дівчиною, то зчинили велике кровопролиття, яке нагадувало вичавлювання винограду в давильні. Єгова передрік цю біду і допустив кровопролиття. Тому було сказано, що він «як у чавилі, стоптав» Єрусалим.

2:1. Як було кинуто «із неба на землю пишноту Ізраїля»? Оскільки «небо вище за землю», про чиєсь приниження іноді говориться як про скинення із неба на землю. «Пишнота Ізраїля» — це його слава і могутність у часи, коли Єгова благословляв свій народ. Цю пишноту було, так би мовити, скинено під час знищення Єрусалима і спустошення Юдеї (Ісаї 55:9).

2:1, 6. Що таке підніжок і горожа Єгови? Псалмоспівець написав: «Увійдім же в мешкання Його, поклонімось підніжкові ніг Його» (Псалом 132:7). Отже, «підніжок», згаданий у книзі Плач Єремії 2:1, стосується дому поклоніння Єгові, тобто його храму. Вавилоняни спалили Господній дім, наче звичайну огорожу або курінь у саду (Єремії 52:12, 13).

2:16, 17. Чому 16-й вірш не починається з єврейської літери аїн, а 17-й — з пе, згідно з єврейським алфавітом? Складаючи акростихи, натхнені письменники іноді порушували порядок розташування літер єврейського алфавіту. Головне було природно передати думку, а не зберегти літературну форму, яка полегшувала запам’ятовування твору. В оригіналі у 3-й і 4-й піснях ці самі літери також переставлені місцями (Плач Єремії 3:46, 49; 4:16, 17).

2:17. Яке саме «слово» Єгови виповнилося щодо Єрусалима? Мабуть, це «слово» з Левит 26:17: «Зверну Я лице Своє на вас,— і ви будете вдарені перед своїми ворогами. І будуть панувати над вами ненависники ваші,— і ви будете втікати, хоч ніхто вас не гнатиме».

Уроки для нас:

1:1—9. Єрусалим, наче удова, гірко плаче вночі і по щоках у неї течуть сльози. У запустінні стоять її брами, священики тяжко зітхають. Посумніли дівчата її, і самій їй дуже гірко. Чому ж усе це сталося? Тому що столиця Юди вчинила тяжкий гріх. Нечистість її у неї на спідницях. Гріх приносить не радість, а сльози, тяжкі зітхання і смуток.

1:18. Єгова завжди справедливо карає грішників.

2:20. Ізраїльтяни знали, що, коли не слухатимуться голосу Єгови, на них прийдуть прокляття, і вони їстимуть «тіло синів своїх та дочок своїх» (Повторення Закону 28:15, 45, 53). І справді, нерозсудливий той, хто бунтується проти Бога.

У третьому розділі книги ізраїльський народ названо мужем. Навіть у час лиха цей муж каже: «Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його». У молитві до Бога він благає: «Ти чуєш мій голос,— не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого». Він просить Єгову осудити ворогів: «Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук» (Плач Єремії 3:1, 25, 56, 64).

Далі Єремія оплакує наслідки 18-місячної облоги Єрусалима: «Більшою стала вина доньки люду мого за прогріх Содому, що був перевернений вмить,— і не торкалися руки до нього... Забитим мечем стало ліпше, ніж повбиваним голодом, що гинуть проколені, за браком плодів польових» (Плач Єремії 4:6, 9).

У п’ятому розділі Єремія пише так, ніби це промовляють мешканці Єрусалима: «Згадай, Господи, що з нами сталося,— зглянься й побач нашу ганьбу». Розповідаючи про свої лиха, вони просять: «Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід: Приверни нас до Себе, о Господи,— і вернемося ми, віднови наші дні, як давніше було» (Плач Єремії 5:1, 19, 21).

Відповіді на біблійні запитання:

3:16. Що означають слова: «Стер мені зуби жорствою»? У біблійному довіднику за редакцією Когена говориться: «Дорогою на вигнання євреї були змушені пекти хліб у невеликих ямах, виритих у землі. Тому хліб був з піском і камінцями». Таким хлібом можна поламати зуби.

4:3, 10. Чому Єремія каже, що дочки «мого народу», мов «струсі в пустині»? Страус «жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його» (Йова 39:16). Самиця страуса, відклавши яйця, разом з іншими самицями йде геть, і про потомство починає піклуватися самець. А як поводяться страуси, коли з’являється небезпека? І самець, і самиця тікають від гнізда, кидаючи напризволяще своїх пташат. Під час облоги Єрусалима голод був таким великим, що матері, які колись ніжно дбали про своїх дітей, ставали жорстокими, наче страуси в пустелі. Навіть шакали ліпше дбають про своє потомство.

5:7. Чи Єгова карає дітей за провини батьків? Ні. У Біблії сказано: «Кожен з нас сам за себе дасть Богові звіт» (Римлян 14:12). Проте наслідки гріхів нерідко пожинають нащадки. Наприклад, через те що давні ізраїльтяни втягнулися в ідолопоклонство, вірним ізраїльтянам у наступних поколіннях було важко ходити дорогою справедливості (Вихід 20:5).

Уроки для нас:

3:8, 43, 44. Коли на Єрусалим спало нещастя, Єгова не слухав мешканців міста, які благали про допомогу. Чому? Тому що вони були неслухняними і не розкаювалися. Якщо ми хочемо, щоб Єгова слухав наші молитви, мусимо бути слухняними йому (Приповістей 28:9).

3:20. У «Перекладі нового світу» цей вірш передано так: «Душа твоя [самого Єгови] неодмінно згадає і низько схилиться наді мною». Хоча Єгова — «Всевишній, на цілій землі», він «знижується, щоб побачити те, що на небесах і на землі» (Псалом 83:19; 113:6). Єремія знав, що Всевишній готовий низько «схилитися» до людей, тобто знизитися до їхнього рівня, аби їх зміцнити. Як добре, що правдивий Бог не тільки всемогутній і всезнаючий, але й смиренний.

3:21—26, 28—33. Що допомагає зносити важкі страждання? Як видно зі слів Єремії, необхідно пам’ятати, що Єгова виявляє безмежну милість і милосердя. Доки ми живі, не можна втрачати надію, а треба запастися терпінням та в мовчанні, без нарікань, чекати на спасіння, яке дасть Єгова. Крім того, потрібно закрити «порохом уста свої», тобто смиренно зносити випробування, і визнавати, що Бог допускає їх, бо має на це вагомі підстави.

3:27. Труднощі та насмішки нерідко випробовують віру юнаків і дівчат. Але «добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості». Чому? Тому що, навчившись зносити труднощі в юнацькому віці, людина зуміє успішно долати їх пізніше.

3:39—42. Немудро нарікати, коли страждаємо внаслідок власних гріхів. Замість того щоб нарікати, «пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа». Ліпше покаятись і виправитись.

Біблійна книга Плач Єремії показує, як Єгова ставився до Єрусалима і Юдиного краю, коли вавилоняни спалили місто і спустошили землю. Зі слів покаяння видно, що лихо прийшло на ізраїльтян через їхні гріхи перед Єговою. У цій поетичній книзі також висловлена надія на Єгову і прагнення повернутись на праведну дорогу. Більшість сучасників Єремії не поділяла його почуттів, тому в книзі передано думки й настрої Єремії та розкаяного останку Юди.

Зі ставлення Єгови до Єрусалима можна взяти для себе два важливі уроки. По-перше, знищення Єрусалима і спустошення Юди показує, наскільки важливо слухатись Єгову. Не можна ігнорувати Божу волю (1 Коринфян 10:11). По-друге, треба наслідувати приклад Єремії (Римлян 15:4). Хоча Єремія був пригнічений горем і перебував, здавалося б, у безнадійній ситуації, він покладався на Єгову. Тож цілковито довіряймо Єгові та Його Слову і покладаймось на нього! (Євреїв 4:12).