Духовний сайт!

            Що має справжню цінність?

Завжди приємно посідати щось справді цінне. А що саме? Велику суму грошей? Дорогі чи якісь надзвичайні коштовності? Славу чи видатне становище? Багато людей високо цінує усе це. Адже завдяки таким речам не треба переживати про засоби до існування, життя може набути більшого змісту або ж сповниться заповітна мрія — стати визнаним і досягти успіху. Чи ми прагнемо усіх цих речей і чи сподіваємося, що з їхньою допомогою осягнемо свої цілі й стремління?

ЗАЗВИЧАЙ люди оцінюють щось відповідно до того, як це задовольняє їхні потреби й особисті бажання. Ми високо цінуємо речі, котрі дають почуття благополуччя і розкривають перспективу безпечного майбутнього. Також дорожимо тим, що відразу приносить полегшення, втіху й визнання. Однак визначати вартість чогось, покладаючись на наші мінливі бажання та захоплення,— поверхнево й недалекоглядно. У дійсності правдиву цінність становить те, що для нас є найпотрібнішим.

А що ж ми потребуємо найбільше? Жодна річ у світі не є настільки цінною, як життя. Без нього ми просто не існували б. Цар стародавнього Ізраїлю Соломон написав: «Померлі нічого не знають... немає в шеолі [спільній могилі людства]... ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости» (Екклезіяста 9:5, 10). Коли приходить смерть, ми змушені полишити усе, що надбали. Тоді ми найбільш потребуємо того, що зберегло б нам життя. Чого саме?

Цар Соломон написав, що гроші можуть служити захистом (Екклезіяста 7:12, Хом.). Маючи достатньо грошей, ми можемо забезпечити себе їжею і збудувати комфортабельний будинок. Завдяки грошам можна втішатися мандрівками у віддалені куточки землі. Коли приходить старість чи недуги й ми уже не в стані працювати, маючи гроші, можна утримувати себе. Так, наявність грошей дає безліч переваг. Проте гроші не можуть зберегти нам життя. Апостол Павло напучував Тимофія: «Наказуй багатим за віку теперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого» (1 Тимофія 6:17). Навіть за гроші усього світу ми не зможемо купити собі життя.

Зверніть увагу, що сталося з чоловіком на ім’я Хітоші. Оскільки він виріс у бідній сім’ї, то мав нестримне бажання розбагатіти. Хітоші настільки вірив у силу грошей, що вважав, ніби за них можна купити навіть прихильність людей. Тоді один чоловік постукав у двері Хітоші й запитав, чи знає він, що Ісус Христос помер за нього. Це питання здивувало Хітоші, оскільки ніколи не думав, що хтось міг би віддати життя за таку людину, як він. Хітоші прийшов на публічну біблійну промову й був вражений, почувши напучування тримати ‘своє око простим’. Промовець пояснив, що «просте» око відзначається далекоглядністю й зосереджується на духовних речах (Луки 11:34, Лев.). Тож Хітоші поставив духовні цінності на перше місце у своєму житті, замість того щоб, важко працюючи, нагромаджувати гроші.

Матеріальні речі приносять нам певну стабільність і безпеку. Маючи усього вдосталь, нам не потрібно тривожитися про щоденні потреби. Гарний будиночок в омріяних околицях може принести велике задоволення. Модний одяг і шикарний автомобіль викликатиме в інших захоплення.

‘Бачити добро в кожній праці своїй’ — це справжнє благословення (Екклезіяста 3:13, Кул.). Коли ми маємо надлишок усього, ті, кого ми любимо, можуть ‘спочивати, їсти та пити, і веселитися’. Однак цінність матеріальних речей є скороминущою. Остерігаючи перед зажерливістю, Ісус Христос сказав: «Життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його» (Луки 12:15—21). Матеріальні речі, незалежно від їхньої кількості й цінності, не можуть гарантувати нам життя.

Ліз, наприклад, була одружена з матеріально забезпеченим чоловіком. Вона розповідає: «Ми мали шикарний будинок, дві машини, наші фінанси дозволяли нам придбати будь-яку матеріальну річ, котра б потішила нас... Може видаватися дивним, але я і далі турбувалася про гроші». Вона пояснює: «Ми мали, що втрачати. Скидається на те, що чим більше ти маєш, тим менше відчуваєш спокою».

Багато хто також високо цінує славу й визначне становище, які можуть принести честь і пошану. У сучасному світі успішна кар’єра вважається досягненням, що викликає заздрість. Розвиваючи талант і незвичайні уміння, можна прославити своє ім’я. Тоді інші хвалитимуть нас, прислухатимуться до нашої думки й палко бажатимуть завоювати нашу прихильність. Можливо, це захоплює та приносить задоволення. Однак рано чи пізно слава минає. Соломон був наділений славою і владою, які тільки могли бути у царя, але він скаржився: «Не лишається пам’яти про мудрого, як і про нерозумного... зовсім все забудеться» (Екклезіяста 2:16). Наше життя не залежить від слави й визначного становища.

Скульптор на ім’я Чело почав цінувати щось набагато важливіше, ніж слава. Будучи обдарованим, він зміг вчитися далі, розвиваючи свої здібності. Його роботи отримали схвалення у пресі та серед мистецтвознавців. Багато його скульптур експонували на виставках у великих містах Європи. Чело розповідає: «Мушу визнати, що був час, коли мистецтво займало перше місце у моєму житті. Але згодом я зрозумів для себе, що коли намагатимусь зробити кар’єру митця, то це буде служіння двом панам (Матвія 6:24). Я переконався, що найважливіше, чим я можу займатися,— це проповідувати добру новину про Боже Царство. Тому я вирішив покинути працю скульптора».

Оскільки все стає беззмістовним і втрачає свою вартість з приходом смерті, що нам може забезпечити безконечне життя? Бог Єгова є джерелом усякого життя (Псалом 36:10). Справді, «ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо» (Дії 17:28). Він подарує вічне життя усім, хто любить його (Римлян 6:23). Що нам слід робити, аби отримати цей дарунок?

Дар вічного життя залежить від того, чи ми маємо близькі стосунки з Єговою. Його прихильність є найціннішою за все, чим ми можемо володіти. Маючи цю прихильність, можемо сподіватися бути по-справжньому й вічно щасливими. Одначе без Божого схвалення ми будемо назавжди знищені. Отже, все, що допомагає нам досягти добрих стосунків з Єговою, є дійсно безцінним.

Наш успіх залежить від знань. Джерелом точних знань є Слово Єгови, Біблія. Тільки у ній говориться, що належить робити, аби задовольнити Бога. Отже, нам необхідно сумлінно вивчати Святе Письмо. Докладаючи старанних зусиль, аби навчитися якомога більше про Бога Єгову й Ісуса Христа, ми набудемо ‘пізнання, в якому полягає вічне життя’ (Івана 17:3, Гер.). Таке пізнання — справжній скарб, котрий слід цінувати (Приповістей 2:1—5).

Знання, які ми набули з Божого Слова, спонукують робити наступний крок — вірити в Ісуса Христа. Єгова постановив, що лише через Ісуса Христа можливо прийти до нього (Івана 14:6). Дійсно, «нема ні в кім іншім спасіння» (Дії 4:12). Наше спасіння не залежить від «срібла або золота... але дорогоцінної крові Христа» (1 Петра 1:18, 19). Нам треба виявляти віру, дотримуючись уче́нь Ісуса, а також наслідувати його приклад (Євреїв 12:1—3; 1 Петра 2:21). Адже наскільки ж цінною є його жертва! Від неї залежить вічне майбуття усього людства. Коли Ісусова жертва буде повністю застосована до нас, ми отримаємо справжній дарунок вічного життя (Івана 3:16).

Ісус сказав: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою» (Матвія 22:37). Любити Єгову — означає ‘додержувати Його заповідей’ (1 Івана 5:3). Божі заповіді вимагають бути осторонь від світу, дотримуватися високоморальної поведінки, вірно й віддано підтримувати інтереси Царства. Так ми ‘виберемо життя’, а не смерть (Повторення Закону 30:19). Коли ‘наблизимося до Бога, то й Бог наблизиться до нас’ (Якова 4:8).

Впевненість у Божій прихильності набагато цінніша, ніж усі скарби світу. Той, хто має цю впевненість,— найбагатша людина у світі! Тож докладімо зусиль, аби здобути справді цінний скарб — схвалення Єгови. Прислухаймось до напучування апостола Павла: «Женися за правдою, благочестям, вірою, любов’ю, терпеливістю, лагідністю! Змагайся добрим змагом віри, ухопися за вічне життя» (1 Тимофія 6:11, 12).

Що ви цінуєте найбільше: гроші, матеріальні цінності, славу чи ще щось?

Нам слід уважно вивчати Святе Письмо.