Нам варто пам’ятати, що всі ми колись були «сторонніми», або чужинцями, далекими від Бога (Еф. 2:12). Проте Єгова привів нас до себе «шнурами любові» (Ос. 11:4; Ів. 6:44). Також Христос щиро прийняв нас. Він, образно кажучи, відкрив перед нами двері, щоб ми могли стати членами Божої сім’ї. Оскільки Ісус з добротою прийняв нас, хоча ми й недосконалі, як ми можемо когось відкидати? Тимчасом як ми наближаємося до кінця цього злого світу, у ньому дедалі більше поширюватиметься розбрат, упередження і ворожість (Гал. 5:19—21; 2 Тим. 3:13). Але ми, як служителі Єгови, шукаємо мудрості, що згори, яка є безсторонньою і сприяє миру (Як. 3:17, 18). Нам приємно дружити з людьми з різних країн. Ми поважаємо їхню культуру і, можливо, навіть вчимо їхню мову. Якщо ми це робимо, то наш спокій стає як річка, а праведність — немов морські хвилі (Ісаї 48:17, 18). w18.06 12, абз. 18, 19
|
