Вже у XX столітті до н. е. Єгова мав на землі відокремлений народ. Авраам, якого названо «батьком для всіх, хто... має віру», був головою родини, котра налічувала сотні осіб (Рим. 4:11; Бут. 14:14). Правителі Ханаану вважали його «великим провідником» і ставились до нього з повагою (Бут. 21:22; 23:6, прим.). Єгова уклав угоду з Авраамом і його нащадками (Бут. 17:1, 2, 19). Бог сказав Аврааму: «Ось угода між мною і тобою, якої маєш дотримуватись ти і твоє потомство: кожен чоловік серед вас мусить бути обрізаний... і це стане знаком угоди між мною і вами» (Бут. 17:10, 11). Тож Авраам і всі чоловіки в його домі були обрізані (Бут. 17:24—27). Обрı́зання було знаком, яким вирізнялись Авраамові нащадки — єдиний народ, що перебував в угоді з Єговою. w14 15.11 4:2
|
