Нам не подобається, коли нас ненавидять, і ми не хочемо бути мучениками. Все ж, стикаючись з ненавистю інших, ми можемо бути щасливі. На це є три причини. По-перше, залишаючись витривалими, ми здобуваємо Боже схвалення (1 Пет. 4:13, 14). По-друге, наша віра міцнішає і її цінність зростає (1 Пет. 1:7). І по-третє, за свою витривалість ми отримаємо безцінну нагороду — вічне життя (Рим. 2:6, 7). Невдовзі після воскресіння Ісуса апостоли на собі відчули, як можна бути щасливими попри ненависть ворогів. Після того як їх висікли і заборонили їм проповідувати, вони раділи. Чому? Тому що «удостоїлися зазнати зневаги за Ісусове ім’я» (Дії 5:40—42). Любов апостолів до свого Господа була сильніша за страх перед ненавистю з боку ворогів. Про їхню любов свідчило те, що вони безупинно звіщали добру новину. Так само і сьогодні багато наших братів і сестер продовжують вірно служити Єгові попри переслідування. Вони впевнені, що Єгова не забуде їхньої праці і любові, яку вони виявляють до його імені. w21.03 25, абз. 18, 19
|
