Коли ми дбаємо про «вбогого», то не лише наслідуємо Єгову, але й здобуваємо його схвалення (Еф. 5:1). Проте слід визнати, що через негативний погляд на тих, хто потрапив у біду, ми інколи не наважуємося допомагати їм. Або ж ми не знаємо, що́ сказати, тому почуваємось ніяково і тримаємося осторонь від тих, кому дуже важко. Ось що каже сестра Синтія, котру покинув чоловік: «Якщо одновірці уникають тебе або поводяться не так, як мають поводитись близькі друзі, це завдає болю. Коли зносиш випробування, то потребуєш підтримки з боку інших». Вірний цар Давид розумів почуття людини, якої цураються (Пс. 31:13). Ми, напевно, будемо співчутливішими, якщо пам’ятатимемо про те, що наші дорогі брати і сестри ослабли через труднощі: погане здоров’я, життя в розділеному домі чи депресію. Кожен з нас може опинитися в подібній ситуації. w14 15.6 3:7, 8
|
