Ісус і його послідовники, котрі були юдеями, відзначали суботу, оскільки були зобов’язані виконувати Мойсеїв закон. Але як словами, так і вчинками Ісус показував, що дотримання суботи вимагало поміркованості і що цей закон не забороняв добрих діл на благо іншим (Матв. 12:9—11). Ісус не вважав добрі діла порушенням закону про суботу. Своїми вчинками він звертав увагу на одну з головних причин того, чому Божий народ мав дотримуватися суботи. Відпочиваючи від щоденної праці, Божі служителі могли зосереджуватися на духовному. Ісус виростав у сім’ї, яка, безсумнівно, використовувала суботу для поклоніння Богові. Ми бачимо це з того, що про Ісуса сказано в Біблії: «Він прийшов до Назарета — міста, де виростав,— і за своїм звичаєм ввійшов у суботу до синагоги» (Луки 4:15—19). Крім того, учні настільки поважали закон про суботу, що продовжили підготовку Ісусового тіла до поховання лише після того, як закінчилася субота (Луки 23:55, 56). w19.12 4, абз. 10
|
