Різдвяні й новорічні свята. У чому їхня суть?
ДЛЯ мільйонів людей різдвяні й новорічні свята — це час, який вони проводять разом з сім’єю і друзями, час відновлення тісних уз. Чимало інших людей вважає ці свята часом, коли можна роздумувати про народження Ісуса Христа і про те, яку роль він відіграв у спасінні людства. У Росії, на відміну від багатьох країн світу, людям не завжди дозволяли відзначати Різдво. Протягом століть парафіяни Руської православної церкви відкрито святкували Різдво. Але його святкування було заборонене впродовж більшої частини XX сторіччя. Що ж призвело до цієї заборони?
У 1917 році в Росії відбулася більшовицька революція. Невдовзі після неї Радянська влада почала завзято впроваджувати по всій країні атеїзм. Тому держава почала несхвально ставитися до різдвяних свят, які мали релігійний підтекст. Вона стала проводити пропаганду, спрямовану проти святкування Різдва і Нового року. У той час публічному осуду піддавали навіть атрибути цих свят: різдвяну ялинку і Діда Мороза, який є російським відповідником Санта Клауса.
У 1935 році сталася зміна, котра відчутно вплинула на те, як росіяни почали відзначати різдвяні свята. У радянській державі відродили такі поняття, як Дід Мороз, святкова ялинка і відзначення Нового року. Але тепер вони набули зовсім іншого значення. Тоді стали казати, що Дід Мороз приносить подарунки не на Різдво, а на Новий рік. Більше не існувало різдвяної ялинки — її перейменували на новорічну ялинку. Тож у Радянському Союзі суть цих свят сильно змінилася. Замість Різдва в цій країні відзначали тепер Новий рік.
Різдвяні свята набули цілковито світського значення й офіційно втратили будь-який релігійний підтекст. Новорічну ялинку прикрашали не релігійними оздобами, а іграшками світського плану, які зображали прогрес Радянського Союзу. У російському журналі «Вокруг света» пояснюється: «За ялинковими іграшками різних років радянського періоду можна прослідкувати історію будівництва комуністичного суспільства. Окрім банальних зайчиків, бурульок і колобків, випускались іграшки у вигляді серпа й молота, а також трактора. Пізніше на зміну їм прийшли фігурки шахтарів і космонавтів, нафтових вишок, ракет і місяцеходів».
А що сказати про Різдво? Це свято, безумовно, не було визнане. Натомість Радянська влада зробила його звичайним робочим днем. Ті, хто хотів святкувати Різдво як релігійне свято, робили це, але дуже обережно. Адже через таке святкування можна було потрапити в немилість держави і зазнати неприємностей. Отже, у XX столітті в Росії суть різдвяних і новорічних свят змінилася з релігійної на світську.
У 1991 році Радянський Союз розпався і люди отримали більшу свободу. Відійшла в минуле державна політика атеїзму. Країни, що утворилися після розпаду радянської держави, вели здебільшого світську політику: церква була відокремлена від держави. Чимало релігійно настроєних людей побачили, що тепер вони можуть сповідувати свою релігію. На їхню думку, один зі способів робити це полягав у тому, щоб святкувати Різдво. Однак багато таких людей невдовзі глибоко розчарувалися. Чому?
З року в рік це свято набуває усе більш комерційного духу. Як і на Заході, для російських підприємців і оптових та роздрібних торговців період різдвяних свят — чи не найвигідніший період, коли можна заробити гарні гроші. Різдвяні прикраси виставляють напоказ на вітринах магазинів. З самих магазинів лунають колядки та різдвяні мелодії на західний манер, раніше невідомі в Росії. Продавці носять великі сумки з різдвяними сувенірами і пропонують товари в електричках та іншому громадському транспорті. Саме таку картину тепер можна бачити під час різдвяних і новорічних свят.
Навіть тих, хто не бачить нічого поганого в такому відвертому комерційному дусі, може непокоїти ще одна тривожна особливість цих свят. Ідеться про зловживання алкоголем, що призводить до різних негативних наслідків. Лікар, який працює в одній з московських лікарень у відділенні невідкладної допомоги, розповідає: «Для лікарів є звичним те, що святкування Нового року пов’язане зі збільшенням у людей кількості тілесних ушкоджень: від синців і забитих місць на тілі до ножових ран та ран від вогнепальної зброї. Більшість таких ушкоджень люди отримують унаслідок насилля в сім’ї, п’яних бійок та автомобільних аварій». Старший науковий співробітник філіалу Російської академії наук каже: «На Новий рік різко зростає число померлих від алкоголю, у 2000 році такий зріст був особливо великим. Разом з тим трохи підскочила кількість самогубств і вбивств».
На жаль, у Росії протягом різдвяних і новорічних свят така ситуація погіршується ще через один чинник. У російській газеті «Известия» в статті «Майже кожен десятий росіянин відзначає Різдво двічі» говорилося: «Майже кожен десятий росіянин відзначає Різдво двічі. За даними опитування, проведеного центром «РОМІР-Моніторинг», 8 відсотків респондентів визнали, що відзначають різдвяну ніч як за католицьким церковним календарем 25 грудня, так і за православним — 7 січня... Очевидно, для декого важливою є не стільки релігійна сутність Різдва, скільки сама нагода посвяткувати»*.
Чи теперішні святкування вшановують Христа?
Зрозуміло, що під час різдвяних і новорічних свят люди часто ведуть себе безбожно. Будучи стурбованими цим, деякі люди, можливо, вважають, що з поваги до Бога і Христа все ж таки необхідно відзначати ці свята. Це добре, що в таких людей є бажання догоджати Богу. Але чи подобаються Богу і Христу різдвяні й новорічні свята? Розгляньмо, звідки вони походять.
Хоч би як ми ставилися до погляду радянської держави на Різдво, важко заперечити історичні факти, наведені в «Большой советской энциклопедии». Там говориться: «Різдво... бере свій початок в язичницькому культі богів, які «помирають і воскресають». Цей культ був особливо поширений серед народів, котрі займалися рільництвом. Щорічно вони святкували «народження» бога-спасителя, який пробуджує природу до нового життя. Таке святкування припадало, як правило, на дні зимового сонцестояння (21—25 грудня)».
Важливо звернути увагу на таку точну інформацію, яка наводиться в цій енциклопедії: «Раннє християнство не знало свята Різдва... З середини четвертого століття християнська церква, намагаючись витіснити культ Мітри, видозмінила свято «народження непереможного бога-Сонця» і перетворила його на свято Різдва Христового. Першими почали святкувати Різдво християнські громади в Римі... У десятому сторіччі разом з християнством свято Різдва стало поширюватися на Русі. Там воно поєдналось із зимовим святом давніх слов’ян на честь духів-предків».
Можливо, у вас виникає запитання: чи в Божому Слові, Біблії, сказано про те, що Ісус народився 25 грудня? Насправді в Біблії немає точної дати Ісусового народження. Також там не наводиться жодних слів Ісуса про це і тим більше Ісусових вказівок стосовно того, що його народження слід відзначати. Проте Біблія все-таки допомагає нам визначити, коли саме народився Ісус.
Згідно з Євангелієм від Матвія, розділами 26 і 27, Ісуса стратили 14 нісана, під кінець юдейської Пасхи, яка почалася 31 березня 33 року н. е. З Євангелія від Луки ми дізнаємось, що Ісусу було близько 30 років, коли він охрестився і розпочав служіння (Луки 3:21—23). Його служіння тривало три з половиною роки. Тому Ісусу, коли він помер, було близько тридцяти трьох з половиною років. Приблизно 1 жовтня 33 року н. е. йому б сповнилося 34 роки. Лука повідомляє, що під час Ісусового народження пастухи «жили в полі і вночі стерегли свої отари» (Луки 2:8). Вони не пасли б своїх отар просто неба в холодну грудневу пору. Адже у цей період в околицях Віфлеєма може навіть йти сніг. Але близько 1 жовтня пастухи могли випасати свої стада. І саме тоді, як свідчать докази, народився Ісус.
А що сказати про святкування Нового року? Як ми побачили, воно нерідко супроводжується розбещеною поведінкою. Незважаючи на спроби надати Новому року нерелігійного значення, це свято також має сумнівне походження.
Зрозуміло, що у світлі фактів, пов’язаних з різдвяними й новорічними святами, втрачають значення гасла на зразок: «Повернімо Христа в ці свята». Але не знеохочуйтесь, якщо вас засмучує огидне язичницьке походження цих свят, а також комерційний дух і ганебна поведінка, які їх супроводжують. Існує чудовий спосіб, яким ми можемо виявити належну пошану до Бога й Христа і водночас зміцнити узи у власній сім’ї.
Як краще вшановувати Бога і Христа
У Біблії сказано, що Ісус Христос прийшов для того, щоб «дати душу свою як викуп за багатьох» (Матвія 20:28). Ісус дозволив, аби його стратили, він охоче віддав своє життя за наші гріхи. Деякі люди, можливо, бажають вшановувати Христа, вважаючи, що це можна робити протягом різдвяних і новорічних свят. Однак, як ми вже розглянули, Різдво і Новий рік не мають майже нічого спільного з Христом і беруть свій початок в язичницьких святкуваннях. Також, хоча ці свята здаються декому дуже привабливими, вони наскрізь просякнуті комерційним духом. Крім того, слід визнати, що різдвяні свята часто пов’язані з ганебною поведінкою людей, яка зневажає Бога і Христа.
Що ж робити тим, хто намагається догоджати Богові? Їм не слід сліпо дотримуватися людських традицій, які, можливо, й допомагають комусь почуватися віруючим, але суперечать біблійним вченням. Натомість щирі люди намагатимуться знайти правильний спосіб, яким треба шанувати Бога і Христа. У чому ж полягає цей правильний спосіб і що треба робити нам?
На це запитання відповідає сам Христос: «Щоб отримати вічне життя, потрібно пізнавати тебе, єдиного правдивого Бога, і посланого тобою Ісуса Христа» (Івана 17:3). Отже, справді щирі люди намагаються пізнавати, як саме потрібно віддавати шану Богу та Христу. Також ці люди стараються жити відповідно до набутих знань — і не лише певний період у році, а щоденно. Богу дуже приємно бачити з боку людей такі щирі зусилля, які можуть привести їх до вічного життя.
Чи хотіли б ви, щоб ваша сім’я була серед тих, хто, згідно зі Святим Письмом, дійсно приносить честь Богу і Христу? Свідки Єгови допомагають мільйонам сімей по цілому світі набувати життєдайних знань з Біблії. Ми сердечно запрошуємо вас зв’язатися зі Свідками Єгови у вашій місцевості або написати їм на одну з адрес, що на 2-й сторінці цього журналу.
До Жовтневої революції 1917 року Росія користувалася старим юліанським календарем. Більшість же країн світу перейшли на григоріанський календар. У 1917 році в юліанському календарі відлік днів у році відставав на 13 днів від відліку днів у григоріанському календарі. Після Жовтневої революції Радянський Союз перейшов на григоріанський календар, тож щодо відліку часу Росія почала йти в ногу з рештою світу. Однак православна церква й далі відзначала свої свята за юліанським календарем, назвавши його календарем «старого стилю». У Росії Різдво святкують 7 січня. Але 7 січня за григоріанським календарем відповідає 25 грудня за юліанським. Тому чимало росіян відзначає різдвяні й новорічні свята так: 25 грудня — Різдво за західним стилем; 1 січня — Новий рік; 7 січня — православне Різдво і 14 січня — Новий рік за старим стилем.
[Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]
Звідки походить святкування Нового року
Погляд православного монаха з Грузії
«Свято Нового року походить від кількох язичницьких свят стародавнього Рима. Першого січня було свято на честь язичницького божества Януса, і назва місяця січня [у деяких мовах] походить саме від його імені. Ідол Януса мав два обличчя: одне дивилося в минуле, а друге — в майбутнє. Існувало повір’я, що той, хто зустріне 1 січня в достатку і веселощах, проведе весь рік щасливо й благополучно. Цей забобон відображається в тому, як святкує Новий рік багато наших співвітчизників... Під час деяких язичницьких свят люди приносили жертви ідолові, декотрі свята відзначалися розгульними оргіями, блудом і перелюбом, а в інші свята, наприклад у свято Януса, було об’їдання й надмірне пиття напоїв, пияцтво, і внаслідок цього творилася всіляка нечистота... Якщо згадаємо, як ми самі зустрічали Новий рік, то мусимо визнати, що брали участь у цьому язичницькому святі». (Зі статті в одній грузинській газеті).
Християнська церква видозмінила культ Мітри.
Пастухи не пасли б своїх отар просто неба у холодну грудневу пору.
|
