Апостол Павло написав ці слова своїм одновірцям у Римі. Усі вони свого часу познайомилися з Єговою та Ісусом, розвинули міцну віру і стали християнами. На основі цієї віри Бог визнав їх праведними (Рим. 5:1). Крім того, він помазав їх святим духом. Таким чином в них з’явилася дивовижна надія на майбутнє. Чого саме сподівалися тодішні християни? В Листі до ефесян Павло написав, що Бог пообіцяв дати їм «славне багатство... спадщину для святих» (Еф. 1:18). А колоссянам Павло нагадав, що сповнення їхньої надії «чекає [їх] у небі» (Кол. 1:4, 5). Тож усі помазані християни надіються отримати вічне життя на небі і правити з Христом (1 Фес. 4:13—17; Об’яв. 20:6). w23.12 9, абз. 4, 5
|
