ПОРАДИ ДЛЯ СІМ’Ї |
ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
Спілкування з дитиною-підлітком
У молодші роки ваша дитина розповідала вам усе. А тепер, коли вона
стала підлітком, з неї не видавиш і слова. Ви намагаєтесь порозмовляти з нею,
а вона відповідає лише короткими фразами. Нерідко такі спроби переростають
у баталію, і ваш дім стає полем бою.
Однак вам під силу знайти ключ до серця своєї дитини.
Насамперед розгляньмо два чинники, які призводять до труднощів у спілкуванні
з підлітком.
Прагнення незалежності. Щоб дитина могла стати зрілою
людиною, їй необхідно, так би мовити, поступово перебиратися з пасажирського
крісла на сидіння водія і вчитися їздити вибоїстими дорогами життя. Звісно,
деякі підлітки прагнуть більше свободи, ніж їм належить, але буває, що й батьки
дають дітям менше свободи, ніж могли б. Унаслідок цього можуть виникати
конфлікти, які завдають стресу і батькам, і підліткам. «Мої батьки
намагаються контролювати мене в усьому,— скаржиться 16-річний Богдан*.— Якщо до 18 років
вони не дадуть мені більше свободи, я піду з дому!»
Абстрактне мислення. Малі діти схильні мислити конкретними
поняттями. Для них усе ділиться на чорне і біле. А от підлітки вже вловлюють
сірі відтінки. Така здатність є важливою складовою абстрактного мислення
і допомагає молодій особі розвинути розсудливість. Розгляньмо приклад. Для
дитини поняття справедливості здається досить простим: «Мама поламала печиво
навпіл і дала одну половину мені, а іншу братові». У цьому випадку
справедливість вимірюється математичними категоріями. Але підліток розуміє, що
поняття справедливості набагато складніше. Зрештою, справедливе ставлення не
завжди означає однакове ставлення, а однакове — не завжди справедливе. Завдяки
абстрактному мисленню підліток здатен розуміти такі складні поняття. Але існує
інший бік медалі: підліток може ставити під сумнів ваші погляди.
Старайтеся вести невимушені розмови. Робіть це за
неформальних обставин. Деякі батьки побачили, що підліток більш схильний до
розмов, коли вони разом займаються якимись справами. Інша нагода порозмовляти —
коли ви їдете разом у машині і дитина сидить поряд з вами, а не навпроти вас.
Біблійний принцип: Повторення Закону 6:6, 7.
Говоріть коротко. Не намагайтеся втовкмачити підлітку свій
погляд. Висловіть думку і... зупиніться. Більшість того, що ви хотіли донести до
підлітка, він «почує» пізніше, коли буде наодинці і зможе обміркувати ваші
слова. Дайте йому таку можливість. Біблійний принцип: Приповістей
1:1—4.
Слухайте і виявляйте поступливість. Уважно слухайте
і не переривайте сина або дочку. Так ви зрозумієте суть проблеми. Реагуйте на
слова дитини з розважністю. Якщо будете наполягати на суворому дотриманні
правил, підліток шукатиме лазівок. «Саме тоді діти починають вести подвійне
життя. Вони говорять батькам слова, які ті хочуть почути, але коли батьків немає
поруч, то роблять усе, що їм заманеться»,— застерігається в одній книжці про
спілкування батьків з дітьми-підлітками («Staying Connected to Your
Teenager»). Біблійний принцип: Филип’ян
4:5.
Не втрачайте самовладання. «Коли мама з чимось не згідна,
вона бурхливо реагує на кожне моє слово,— говорить дівчина, на ім’я Христина.—
Це виводить мене з рівноваги, і ми починаємо сваритися». Постарайтеся не
обурюватись, натомість покажіть, що ви розумієте почуття вашої дитини.
Наприклад, замість слів: «Тут нема чим перейматися!» — ви могли б сказати: «Я
розумію, як сильно тебе це непокоїть». Біблійний принцип: Приповістей
10:19.
Скеровуйте, а не диктуйте. Здатність абстрактно
мислити потрібно тренувати, наче м’яз. Тож коли дитина постає перед складним
вибором, не робіть за неї цю «вправу». Обговоріть проблему і дозвольте підлітку
самому знайти кілька варіантів вирішення. Спільно обміркуйте різні можливості.
Потім ви могли б сказати: «Ось кілька варіантів. Обдумай їх день-два, а тоді
поговоримо, який з них тобі до вподоби і чому». Біблійний принцип: Євреїв
5:14.
«Кожна людина повинна бути швидкою до слухання, повільною на слова,
повільною на гнів» (Якова 1:19).
«Лагідна відповідь гнів відвертає» (Приповістей 15:1).
«Батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й
напоумленні Господньому» (Ефесян 6:4, переклад І. Хоменка).
Чи ти хочеш, аби батьки давали тобі більше свободи? Чи прагнеш, щоб
вони тебе розуміли? Ти можеш їм у цьому допомогти! Як саме? Розповідай їм про
своє життя. Будь відвертим. Коли ти щось приховуєш, їм важко тобі довіряти.
А довіра — це саме та умова, за якої батьки будуть готові дати тобі більше
свободи.
Важливо, щоб ініціатива у спілкуванні походила не лише від
батьків. Доклади власних зусиль. Розкажи батькам, як минув твій день.
Спитай, як минув їхній. Якщо ти чимось невдоволений, вчись висловлювати
свої почуття з повагою. Добрі навички спілкування стануть тобі у пригоді
в дорослому житті. Чому б не розвивати їх вже тепер?
| 