Погляд Біблії на
розлучення і окреме
проживання
Єгова очікує, що чоловік і дружина будуть вірно дотримуватися
шлюбної обітниці. Створивши союз перших чоловіка і жінки, Єгова сказав:
«Чоловік... пристане до жінки своєї,— і стануть вони одним тілом». Пізніше Ісус
Христос повторив ці слова і додав: «Отже, що Бог з’єднав одним ярмом, нехай
жодна людина не розділяє» (Буття 2:24; Матвія 19:3—6). Як
бачимо, Єгова та Ісус вважають шлюб зв’язком на все життя, який перестає
існувати лише тоді, коли помирає хтось із членів подружжя (1 Коринфян 7:39).
Оскільки шлюб — це священний устрій, розлучення не можна вважати просто способом
вирішення проблем. Єгова ненавидить розлучення, для якого немає біблійної
підстави (Малахії 2:15, 16).
Що є біблійною підставою для розлучення? Єгова ненавидить перелюб
і блуд (Буття 39:9; 2 Самуїла 11:26, 27; Псалом 51:6). Блуд настільки огидний
Богові, що він вважає його підставою для розлучення. (Пояснення того, що таке
блуд, ти можеш знайти в 9-му розділі, 7-му абзаці). Єгова дає невинному члену подружжя
право вибирати — розлучатися чи не розлучатися (Матвія 19:9). Якщо
він вирішить розлучитися, Єгова не буде ненавидіти цей вчинок. Але християнський
збір не повинен спонукувати когось вимагати розлучення. За певних обставин
невинний член подружжя може вирішити не розривати шлюб, особливо якщо винний
член подружжя кається. У будь-якому випадку, християнам, які мають біблійну
підставу розлучитись, треба самим прийняти рішення і бути готовими миритися
з наслідками свого кроку (Галатів 6:5).
В особливих ситуаціях деякі християни вирішують жити окремо
або розлучитися, хоча інший член подружжя не скоїв блуду. У такому випадку цим
християнам слід виконувати біблійну вимогу ‘залишатися неодруженими або
помиритися’ (1 Коринфян 7:11). Вони не мають права залицятися до когось
з наміром одружитись (Матвія 5:32). Розгляньмо кілька виняткових ситуацій, які дехто
вважає підставою для нарізного проживання.
Відмова забезпечувати сім’ю. Буває, що чоловік не виконує
своїх обов’язків, хоча спроможний це робити. У результаті сім’я може залишитися
без засобів до існування. Біблія каже: «Якщо ж хтось не піклується про...
домашніх, той зрікся віри і гірший, ніж невіруючий» (1 Тимофія 5:8). Коли
такий чоловік не хоче змінюватись, дружина, дбаючи про себе і дітей, може
вирішити звернутися до суду за рішенням про окреме проживання. Звичайно, старійшини збору
повинні ретельно розглянути звинувачення в тому, що християнин відмовляється
забезпечувати сім’ю. Відмова дбати про сім’ю може бути підставою для виключення
зі збору.
Вкрай жорстоке поводження. Член подружжя може поводитися
настільки брутально, що це загрожуватиме здоров’ю і навіть життю іншого члена
сім’ї. Якщо у такому поводженні звинувачується християнин, старійшини повинні
з’ясувати, наскільки обґрунтовані ці звинувачення. Вибухи гніву й брутальна
поведінка є підставою для виключення (Галатів
5:19—21).
Реальна загроза духовності. Чоловік чи дружина може постійно
перешкоджати своєму подружжю поклонятись Єгові або ж намагатися змусити його
якимось чином порушити Божі вказівки. У такому разі християнин, духовність якого
під загрозою, може вирішити, що окреме проживання за рішенням суду — єдиний
спосіб «підкорятися Богові, а не людині» (Дії
5:29).
Не тільки у згаданих, але й у всіх особливих ситуаціях ніхто не
повинен змушувати невинного члена подружжя жити окремо від іншого або залишатися
з ним. Духовно зрілі друзі й старійшини можуть допомагати і давати біблійні
поради. Але вони не можуть знати всього про стосунки чоловіка і дружини. Тільки
Єгова бачить повну картину. Слід мати на увазі, що, коли християнка перебільшує
сімейні проблеми заради того, щоб жити окремо від чоловіка, вона не прославляє
Бога і не ставиться з пошаною до шлюбу. Те саме стосується чоловіка-християнина.
Від Єгови неможливо приховати хитрощів, на які хтось іде, щоб жити окремо від
свого подружжя. Дійсно, «все наге й повністю відкрите перед очима Його — Того,
кому здамо звіт» (Євреїв 4:13). Проте якщо вкрай небезпечна ситуація не
вирішується і християнин бачить вихід тільки в окремому проживанні, його ніхто
не повинен критикувати за це рішення. Врешті-решт, «усі ми станемо перед судовим
престолом Бога» (Римлян 14:10—12).
|
