Можливо, іноді ми не знаємо, що сказати людині, яка вбита горем. Інколи наші сльози можуть сказати більше, ніж слова. Коли Ісусів друг Лазар помер, Марія, Марта та інші оплакували свого дорогого брата і друга. Через чотири дні прийшов Ісус. З його очей також «покотилися сльози», хоча він знав, що невдовзі воскресить Лазаря (Ів. 11:17, 33—35). Те, що Ісус плакав, показувало, як почувався Єгова. Крім того, сльози Ісуса свідчили про те, що він любив цю сім’ю. Як же це, мабуть, потішило Марію і Марту! Так само, коли наші брати й сестри відчувають нашу любов і турботу, вони знають, що не одинокі, а мають друзів, які дбають про них та підтримують їх. Інколи нам потрібно просто уважно слухати. Дозвольте своєму одновірцю вилити своє серце і не дратуйтесь, якщо він говорить «слова безумні» (Йова 6:2, 3). Він може зазнавати ще більше стресу через тиск рідних, які не є Свідками Єгови. Тому помоліться з ним. Попросіть Бога, який вислуховує молитви, дати йому силу і тверезий розум (Пс. 65:2). w19.04 18, 19, абз. 18, 19
|
