Замість того щоб ставитися з осудом чи підозрою до нашого одновірця, який ослаб через особисті проблеми, ми повинні надати йому духовну допомогу, і це має бути для нас найважливішим (1 Фес. 5:14). Якщо ми на хвилину задумаємось над обставинами брата чи сестри, то зовсім по-іншому подивимось на те, що на перший погляд могло здаватися слабкістю. Подумаймо про сестер, які роками зносять переслідування в сім’ї. Деякі з них непримітні й виглядають тендітними, але вони виявляють надзвичайну віру та внутрішню силу. Коли ми бачимо одиноку матір, яка регулярно ходить на зібрання з дітьми, хіба нас не вражає її віра і непохитність? А що сказати про підлітків, які міцно тримаються правди, незважаючи на поганий вплив у школі? Ми скромно визнаємо, що християни, які виглядають слабкими, є «багатими вірою», як і ті з нас, хто має сприятливіші обставини (Як. 2:5). w14 15.6 3:9, 10
|
