Остання з Десятьох заповідей забороняла жадати чужого, тобто розвивати неправильне бажання заволодіти тим, що належить іншій людині (Повт. 5:21;Рим. 7:7). Єгова дав цей закон, щоб навчити нас чогось важливого — його служителі повинні оберігати своє серце, тобто свої думки і почуття. Він знає, що грішні думки і почуття ведуть до грішних вчинків. Приміром, такої помилки допустився цар Давид. Взагалі-то, він був доброю людиною. Але одного разу Давид зажадав чужої дружини. Його бажання призвело до гріха (Як. 1:14, 15). Давид вчинив перелюб, намагався обманути чоловіка цієї жінки і влаштував усе так, щоб його вбили (2 Сам. 11:2—4; 12:7—11). Єгова бачить не лише те, які ми зовні, але й те, які ми всередині, в серці (1 Сам. 16:7). Жодної думки, жодного почуття, жодного вчинку не можна приховати від нього. Він шукає в нас добрі риси і заохочує розвивати їх. Водночас Єгова хоче, щоб ми помічали, коли у нас з’являються погані думки, і відкидали їх, перш ніж вони приведуть до поганих вчинків (2 Хр. 16:9; Матв. 5:27—30). w19.02 22, абз. 9, 11
|
