Нам, безперечно, не можна свідомо чинити серйозні гріхи, в яких колись були винні деякі коринфяни. Це вкрай важливо, якщо ми хочемо сказати, що прийняли незаслужену доброту Бога і що гріх не панує над нами. Але чи ми також сповнені рішучості від усього серця бути слухняними, намагаючись уникати гріхів, які, на думку декого, не такі вже й серйозні? (Рим. 6:14, 17). Згадаймо апостола Павла. Без сумніву, він не мав нічого спільного з тяжкими гріхами, згаданими в 1 Коринфян 6:9—11. Усе ж він зізнався, що таки був винен у гріху. Павло написав: «Я плотський, проданий у рабство гріха. І я не розумію, що роблю, бо те, що хочу, не виконую, а роблю те, що ненавиджу» (Рим. 7:14, 15). Як видно з цих слів, Павло розумів, що існують також інші гріхи, з якими боровся і він (Рим. 7:21—23). Наслідуймо його приклад, намагаючись бути слухняними від усього серця. w16.12 1:15, 16
|
