Під час проповідування ми зазвичай розмовляємо з окремими людьми. Кожна особа має своє походження і свої проблеми (2 Хр. 6:29). Коли ти намагаєшся поділитися з кимось біблійною звісткою, запитай себе: «Якби ми помінялись місцями, то якого ставлення до себе я хотів би? Чи було б мені приємно, якби мене вважали просто одним із багатьох мешканців території? Чи, навпаки, я хотів би, щоб співрозмовник ставився до мене як до окремої особистості?» Роздуми над такими запитаннями допоможуть нам ставитись до кожного співрозмовника як до особистості. Нікому не подобається, аби його вважали невихованою людиною. Однак, будучи недосконалими, ми іноді говоримо те, про що пізніше шкодуємо (Як. 3:2). Якби ми недоброзичливо розмовляли з кимось,— скажімо, через те, що в нас був важкий день,— то не хотіли б, аби нас вважали грубими чи неввічливими. Ми, напевно, сподівалися б, що нас розуміють. Чи не повинні ми ставитись до інших з таким же розумінням? w14 15.5 2:5, 6
|
