В Едемському саду Сатана прикидався, що бажає Єві добра, проте його вчинки насправді свідчили про егоїзм і лицемірство (Бут. 3:4, 5). Коли Давид був царем, його друг Ахітофел виявився фальшивим другом. Він зрадив Давида задля корисливих цілей (2 Сам. 15:31). Подібно і в наш час відступники та інші люди, котрі спричиняють розбрат у зборі, використовують «солодкі слова й улесливу мову». Вони прикидаються, що з любов’ю дбають про інших, однак насправді ними керують егоїстичні спонуки (Рим. 16:17, 18). Лицемірна любов заслуговує осуду зокрема за те, що вона є лише підробкою, а не саможертовною любов’ю, яку заохочує розвивати Бог. Таким лицемірством можна обманути людей, але не Єгову. Ісус сказав, що той, хто поводиться лицемірно, буде покараний «з усією суворістю» (Матв. 24:51). Тож нам варто запитати себе: «Чи я завжди виявляю справжню любов, незаплямовану егоїзмом чи обманом?» w17.10 8, абз. 6—8
|
