Людина не успадковує небесну надію від своєї сім’ї. Вона отримує її від Бога (1 Фес. 2:12). Тому нам не слід ставити запитань, які можуть завдавати болю іншим. Наприклад, ми не будемо запитувати дружину помазаного брата про те, що вона думає про перспективу жити вічно на землі без свого чоловіка. Ми можемо бути цілковито впевнені, що в новому світі Єгова задовольнить «бажання всього живого» (Пс. 145:16). Якщо ми не вважаємо помазаних християн важливішими від інших, це служить для нас захистом. В якому розумінні? Біблія каже, що деякі помазанці можуть не залишитися вірними (Матв. 25:10—12; 2 Пет. 2:20, 21). Але якщо ми не «захоплю[ємося] особистостями», то ніколи не підемо за іншими, навіть за помазанцями чи відомими братами або за тими, хто вже довго служить Єгові (Юди 16, прим.). Тож, якщо вони стануть невірними або залишать збір, ми не втратимо віри в Єгову і не перестанемо служити йому. w20.01 29, абз. 9, 10
|
