Вона заступилася за Божий народ
ЕСТЕР наближалась до подвір’я палацу в Сузах, її серце шалено
билося. Жінка намагалась побороти хвилювання, але це було нелегко. Царський
палац вражав своєю величністю. Викладені з глазурованої цегли стіни були
прикрашені різнобарвними рельєфними зображеннями крилатих биків, лучників та
левів. Навколо височіли різьблені кам’яні колони і величезні статуї. Сам палац
стояв на підвищенні біля засніжених вершин Загроса, а внизу несла свої чисті
води річка Хоасп. Уся ця велич мала вселяти кожному, хто приходив до палацу,
страх перед могутнім правителем, який називав себе «великим царем». Цей
правитель був чоловіком Естер.
Чоловіком! Ахашверош був зовсім не таким чоловіком, якого прагнула
мати кожна богобоязлива єврейська дівчина*. Цар сильно відрізнявся від смиренних
мужів, як-от Авраам, котрий прийняв Божу вказівку послухатись своєї дружини
Сарри (Буття 21:12). Ахашверош нічого або майже нічого не знав ні про Єгову,
Бога, якому служила Естер, ні про його Закон. Однак він був добре обізнаний
з законами Персії, один з котрих збиралася порушити Естер. Що то за закон?
Кожен, хто з’являвся перед царем без запрошення, підлягав страті. Естер вирішила
піти до Ахашвероша, хоча він не кликав її. Коли жінка підходила до внутрішнього
двору, звідки її міг побачити цар, то, мабуть, думала, що йде на смерть (Естер
4:11; 5:1).
Чому Естер так ризикувала? Чого нас вчить міцна віра цієї виняткової
жінки? Спочатку подивімось, як Естер стала царицею Персії.
Естер була сиротою. Її батьки, про яких майже нічого не відомо,
назвали дівчину Гадассою, що єврейською означає «мирт». Ця гарна рослина має
ніжні білі квіти. Коли батьки Естер померли, їхній родич, на ім’я Мордехай,
пожалів дівчинку і взяв до себе. Мордехай доводився Естер двоюрідним братом, хоч
і був набагато старший. Він був доброю людиною і ставився до Естер як до доньки
(Естер 2:5—7, 15).
Мордехай і Естер разом з іншими юдеями-вигнанцями жили у столиці
Персії. Вони, ймовірно, стикалися зі зневагою через свою релігію і Закон, якого
намагались дотримуватись. У ті важкі часи Мордехай навчав дівчину про Єгову,
милосердного Бога, який багато разів рятував і, безумовно, надалі рятуватиме
свій народ (Левит 26:44, 45). Тож стосунки Естер з двоюрідним братом ставали
дедалі теплішими та міцнішими.
Мордехай, очевидно, був на службі в царя і тому часто сидів біля
брами палацу в Сузах разом з іншими слугами (Естер 2:19, 21;
3:3). А чим займалася Естер? Про це можна лише здогадуватись. Однак немає
сумніву, що дівчина добре піклувалася про свого брата і його дім, який був
у біднішому кварталі через річку від царського палацу. Можливо, їй подобалось
ходити на міський ринок, де ювеліри й купці продавали золоті та срібні вироби,
а також інший розкішний крам. Естер навіть не могла подумати, що згодом такі
предмети стануть для неї чимось звичним. Дівчина і не здогадувалась, яке
майбутнє на неї чекає.
Одного дня Сузами розійшлися чутки, що в домі царя сталась
надзвичайна подія. Ахашверош влаштував для знатних мужів великий бенкет, де
пригощав їх вишуканими стравами і вином. Цар вирішив покликати свою вродливу
царицю Вашті, котра святкувала окремо з жінками. Проте Вашті відмовилась прийти.
Принижений і розлючений, цар запитав своїх радників, як покарати непокірну
царицю. Яким було рішення? Вашті втратила своє високе становище. Слуги
Ахашвероша почали шукати у краї вродливих незайманих дівчат, з-поміж яких він
мав обрати нову царицю (Естер 1:1—2:4).
Можна уявити, як Мордехай час від часу з ніжністю споглядав на
Естер, котра з маленької дівчинки перетворилася на прекрасну жінку. Він пишався
своєю сестрою і водночас хвилювався за неї. Ось що про неї сказано в Біблії: «Ця
дівчина була хорошої постави та вродливого вигляду» (Естер 2:7). Зовнішня краса
милує око, але її мають доповнювати мудрість і смирення. Без цього врода може
породити егоїзм,
гордість та інші огидні риси (Приповістей 11:22). Певно, ви не раз
переконувались у правдивості цього. А чим стала краса для Естер — достоїнством
чи вадою?
Слуги царя помітили гарну Естер. Вони забрали її від Мордехая та
привели до величного палацу на іншому боці річки (Естер 2:8). Для Мордехая
і Естер розлука була нелегкою, адже вони стали одне для одного наче батько
і донька. Мордехай не хотів, щоб його названа дочка вийшла заміж за чужовірця,
хоч і царя. Але він нічого не міг змінити. Як жадібно Естер, мабуть, вбирала
поради Мордехая перед тим, як її забрали! Коли дівчину вели до палацу, в її
голові роїлося багато запитань. Що з нею буде?
Вона «мала ласку в очах усіх, хто її бачив»
Естер потрапила у цілковито новий і незвичний для неї світ. Вона
опинилася серед «багатьох дівчат», котрих привели з усіх куточків Перської
імперії. Їхні звичаї, мова і погляди, мабуть, дуже
різнилися. За дівчатами наглядав слуга, на ім’я Геґай. Вони мали пройти повний
курс процедур, які зробили б їх ще гарнішими. Упродовж цілого року їх
масажували, використовуючи пахучі олії (Естер 2:8, 12). Через такий стиль життя
дівчата могли легко стати одержимими своєю зовнішністю, розвинути дух
суперництва та егоїзм. Чи
таке оточення вплинуло на Естер?
Ніхто так не цікавився добробутом Естер, як Мордехай. Щодня він
старався підійти якнайближче до дому, де жили дівчата, щоб дізнатись, як
почувається Естер (Естер 2:11). Коли Мордехай отримував про неї бодай якісь
відомості, очевидно через доброзичливих слуг, його серце сповнялося батьківською
гордістю. Чому?
Естер настільки сподобалась Геґаю, що він виявив дівчині особливу
милість: дав їй сімох служниць і поселив у найліпшій частині дому жінок.
В оповіді навіть сказано, що «Естер мала ласку в очах усіх, хто її бачив» (Естер
2:9, 15). Що справляло на інших таке глибоке враження? Чи тільки краса Естер?
Очевидно, ні.
Наприклад, у Біблії сказано: «Естер не виявила ні про народ свій, ні
про місце свого народження, бо Мордехай наказав їй, щоб цього вона не виявляла»
(Естер 2:10). Мордехай сказав дівчині не виявляти свого єврейського походження,
адже бачив, що багато хто у царському оточенні мав сильне упередження до юдеїв.
Як же приємно було Мордехаю дізнатись, що навіть тепер, коли Естер була далеко,
вона і далі поводилась мудро та слухняно!
Подібно й сьогодні: молодь може потішати серце своїх батьків та
опікунів. Навіть коли батьків немає поряд і молоді люди перебувають в оточенні
пустих, розпусних чи жорстоких осіб, вони можуть протистояти поганому впливові
і не порушувати високих моральних норм. Роблячи так, молодь тішить серце свого
небесного Батька (Приповістей 27:11).
Коли для Естер настав час з’явитись перед царем, їй дозволили
попросити будь-які речі, якими вона, можливо, могла
ще більше прикрасити себе. Але дівчина скромно попросила лише те, що порадив їй
Геґай (Естер 2:15). Вона, мабуть, зрозуміла, що серце царя не зворушиш лише
вродою, адже при дворі було чимало красунь. А от скромність і смирення могли
привабити царя. Естер не помилялася.
Ось що говориться у біблійній розповіді: «Цар покохав Естер понад
усіх жінок, і вона мала прихильність та ласку перед його обличчям понад усіх
дівчат,— і він поклав царську корону на її голову, і зробив її царицею замість
Вашті» (Естер 2:17). Цій скромній єврейській дівчині, напевно, було нелегко
пристосуватись до таких змін у житті. Вона стала новою царицею, дружиною
наймогутнішого правителя тогочасного світу! Чи високе становище запаморочило їй
голову і вона загордилась?
Аж ніяк! Естер залишалась слухняною названому батькові Мордехаю.
Вона нікому не розповідала про своє походження. Крім того, коли Мордехай
дізнався про змову проти Ахашвероша, Естер слухняно передала цареві цю звістку,
і змовників було викрито (Естер 2:20—23). Смиренністю й послухом вона надалі
виявляла вірність своєму Богові. У наш час мало хто вважає слухняність чеснотою.
Бунт і непокора стали звичним явищем. А втім, для людей, котрі мають справжню
віру, послух такий же важливий, яким він був для Естер.
Віра Естер випробовується
Один чоловік, якого звали Гаман, здобув високе становище при дворі
Ахашвероша. Цар поставив його вище від усіх інших князів і зробив своїм першим
радником. В імперії він був другим після царя. Ахашверош навіть видав наказ, щоб
кожна людина при зустрічі з Гаманом вклонялась йому (Естер 3:1—4). Це створило
Мордехаю труднощі. Він вважав, що треба слухатись царевих наказів, якщо вони не
змушують його зневажати Бога. Однак Гаман був «аґаґ’янином», очевидно, потомком
царя-амаликитянина Аґаґа, якого стратив Божий пророк Самуїл (1 Самуїла 15:33).
Амаликитяни були настільки зіпсутими, що стали ворогами Єгови та Ізраїля. Бог
прокляв їх як народ*
(Повторення Закону 25:19). Хіба міг вірний юдей вклонитися людині, котра
належала до царського роду амаликитян? Мордехай не міг. Він тримався своїх
принципів. До наших днів віддані Богу чоловіки і жінки навіть під загрозою
смерті слухаються принципу: «Підкорятися Богові, а не людині» (Дії 5:29).
Гаман дуже злився. Він прагнув вбити Мордехая, але цього йому було
недостатньо. Гаман задумав винищити всіх юдеїв! У розмові з царем він очорнив
цей народ. Гаман не вказав, який саме то був народ, але назвав його незначним,
«розпорошеним та поділеним між народами». Більш того, цей злий чоловік сказав,
що вони не слухаються законів царя, а отже, є бунтарями і становлять небезпеку.
Він пообіцяв пожертвувати в цареву скарбницю величезну суму, щоб покрити
витрати, пов’язані з винищенням юдеїв у цілій імперії*. Ахашверош дав Гаманові царську
печатку, аби скріпити будь-який наказ щодо цієї справи (Естер 3:5—10).
Невдовзі гінці-вершники спішили в усі куточки величезної імперії,
щоб оповістити про смертний вирок юдеям. Лише уявіть, як шокувала така звістка
юдеїв, котрі повернулися до Єрусалима
з вавилонської неволі і намагалися відбудувати своє місто. Воно було беззахисне,
адже його мури усе ще лежали в руїнах. Мабуть, Мордехай, почувши цю жахливу
новину, дуже хвилювався за них, а також за своїх друзів та родичів у Сузах.
У розпачі він роздер на собі одяг, вдягнув мішковину і, посипавши голову
попелом, вийшов на середину міста й почав гірко плакати. Тим часом Гаман з царем
пив вино і зовсім не переймався тим, яке горе заподіяв юдеям та їхнім друзям
у Сузах (Естер 3:12—4:1).
Мордехай розумів — треба діяти! Але що він міг зробити? Естер
довідалась про розпач Мордехая і послала йому іншу одежу, але він не хотів
приймати потіхи. Мордехай, можливо, не раз запитував себе, чому його Бог, Єгова,
допустив, щоб дорогу Естер забрали від нього та зробили дружиною язичницького
правителя. І тепер Мордехай, здається, усе зрозумів. Він послав цариці звістку,
просячи Естер заступитися перед царем «за її народ» (Естер 4:4—8).
Коли Естер почула цю звістку, її серце, мабуть, захололо. Її віра ще
ніколи так не випробовувалась. Вона відверто сказала Мордехаю про свої страхи
і нагадала про закон царя. З’явитись перед царем без запрошення означало
наражати себе на смерть. Людина залишалась живою лише тоді, коли цар простягав
до неї свій золотий жезл. Чи Естер могла сподіватись такої милості, особливо
якщо пригадати, що спіткало Вашті після того, як вона не послухалась наказу
царя? Вона передала Мордехаю, що цар не запрошував її до себе вже 30 днів. Естер
могла думати, що потрапила в немилість вередливого
правителя* (Естер
4:9—11).
Мордехай відповів досить твердо. Його слова мали зміцнити віру
Естер. Він запевнив царицю: навіть якщо вона нічого не зробить, порятунок для
юдеїв прийде з іншого джерела. Але чи зможе вона спастися, коли переслідування
набере сили? Мордехай виявив міцну віру в Єгову, Бога, який ніколи не допустить,
щоб його народ вигубили, а його обіцянки не сповнились (Ісуса Навина 23:14).
Потім Мордехай запитав Естер: «Хто знає, чи не на час, як оцей, досягла ти
царства» (Естер 4:12—14). Мордехай цілковито довіряв Богу Єгові. А ми?
(Приповістей 3:5, 6).
Віра міцніша за страх перед смертю
Настав вирішальний момент для Естер. Вона попросила Мордехая, щоб
інші юдеї разом з нею постили три дні. Наприкінці свого прохання вона сказала
прості слова, в яких досі відчутні міцна віра і мужність: «Якщо я загину, то
загину» (Естер 4:15—17). Мабуть, Естер ще ніколи так палко не молилася, як
протягом тих трьох днів. І ось вона одягнула найкраще царське вбрання, зробила
все, щоб сподобатись царю, і пішла.
Як говорилось напочатку, Естер попрямувала до царського подвір’я.
Можна лише уявити, які тривожні думки були в неї на серці і як ревно вона
молилася. Естер увійшла на подвір’я палацу, звідки могла бачити Ахашвероша на
троні. Можливо, вона намагалась розпізнати настрій царя по його обличчю —
обличчю, котре обрамляли доглянуті симетричні кучері і прямокутна борода. Якщо
цариці довелося чекати, то їй це здавалося вічністю. І от цар помітив Естер.
Він, безумовно, здивувався. Але подив змінився на прихильність. Цар простягнув
до цариці свій золотий жезл! (Естер 5:1, 2).
Ахашверош погодився вислухати Естер. Вона виявила відданість Богу
і стала перед царем, щоб заступитися за свій народ. Який чудовий приклад віри
для всіх Божих служителів! Однак це був лише початок. Як Естер переконає царя,
що його улюблений радник, Гаман,— лихий змовник? Як допоможе врятувати свій
народ? Про це піде мова у наступній статті цієї рубрики.
Вважають, що Ахашверош — це Ксеркс I, який правив Перською імперією
в першій половині V століття до н. е.
Гаман, мабуть, був одним з найостанніших амаликитян, оскільки
«останок» цього народу знищили ще за днів царя Єзекії (1 Хронік 4:43).
Гаман запропонував цареві 10 000 талантів срібла, що у наш час
становить сотні мільйонів доларів. Якщо Ахашверош — це Ксеркс І, то пропозиція
Гамана могла бути для царя дуже спокусливою. Ксеркс зазнав величезних збитків
у війні з греками, очевидно ще до одруження з Естер.
Ксеркс I був свавільним і жорстоким. Грецький історик Геродот описав
кілька подій, котрі сталися під час війни Ксеркса проти Греції. Цар наказав
побудувати понтонний міст через протоку Геллеспонт. Коли буря зруйнувала цей
міст, Ксеркс звелів обезголовити його будівничих і навіть «покарати» Геллеспонт.
Люди царя мали шмагати бичами воду, тимчасом як зачитувалися прокльони. В іншому
випадку, коли заможний чоловік попросив, щоб його сина звільнили від військової
служби, Ксеркс наказав розрубати юнака навпіл, а тіло виставив як пересторогу.
|