Павло усвідомлював: ми не можемо відгукуватися на надзвичайну любов Христа, якщо не відчуваємо спонуки жити для нього. Коли ми розумом повністю збагнули те, що зробив для нас Єгова, і коли серцем відчуваємо його любов, то від усієї душі прагнемо жити для Христа Ісуса. Як ми показуємо, що маємо таке прагнення? Коли ми любимо Єгову, то маємо спонуку наслідувати приклад Христа — хочемо жити так, як він, і точно йти його слідами (1 Пет. 2:21; 1 Ів. 2:6). Своєю слухняністю ми доводимо, що любимо Бога і Христа. Ісус промовив: «Хто приймає мої заповіді та виконує їх, той любить мене. А хто любить мене, того буде любити й мій Батько. І я теж любитиму його» (Ів. 14:21; 1 Ів. 5:3). Тож запитаймо себе: «У чому мені добре вдається йти слідами Христа Ісуса? А в чому я міг би поліпшитись?» Дуже важливо робити такий самоаналіз, адже ми постійно відчуваємо тиск жити за принципами цього світу (Рим. 12:2). w16.01 2:7—9
|
