«Господь дивиться на серце»
ЗОВНІШНІСТЬ може бути оманливою. Те, якою людина є на вигляд, не
обов’язково виявляє, яке в неї серце. Люди зазвичай судять про інших за
зовнішніми даними, однак Бог Єгова дивиться глибше. Біблійний уривок з 1 Самуїла
16:1—12 чітко це показує. Спробуйте уявити описані там події.
Єгова збирається настановити нового царя над Ізраїлем. Він каже до
пророка Самуїла: «Пошлю тебе до віфлеємлянина Єссея, бо Я наглянув Собі царя між
синами його» (вірш 1). Єгова не називає імені обранця, лише каже, що ним буде
один з синів Єссея. Ідучи до Віфлеєма, пророк, мабуть, міркує: «Як мені
дізнатись, кого ж з Єссеєвих синів вибрав Єгова?».
Прибувши до Віфлеєма, Самуїл приносить у жертву теля і запрошує
Єссея і його синів спожити м’ясо тварини. Коли пророк бачить Еліява, найстаршого
сина, його увагу відразу привертає гарна статура цього чоловіка. На думку
Самуїла, саме так має виглядати цар. Він каже собі: «Справді — перед Господом
помазанець Його» (вірш 6).
Однак вибір Єгови інший. Бог говорить Самуїлу: «Не дивись на обличчя
його та на високість зросту його, бо Я відкинув його» (вірш 7). Високий зріст
і врода Еліява не справляють на Єгову враження. Він бачить людину наскрізь
і знає, що насправді робить її гарною.
Єгова пояснює пророку: «Бог бачить не те, що бачить людина:
чоловік-бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце» (вірш 7). Для Єгови
важлива наша суть, тобто наше серце, яке є джерелом думок, спонук та почуттів.
Бог, який випробовує серця, не вибирає ані Еліява, ані шістьох інших синів
Єссея, котрі прийшли до Самуїла (Приповістей 17:3).
У Єссея є ще один син, наймолодший. Його звати Давид, і в той час
«він пасе отару» (вірш 11). Давида кличуть з пасовища, і він приходить до
Самуїла. Єгова звертається до пророка: «Устань, помаж його,— бо це він!» (вірш
12). Давид теж має привабливу зовнішність: він «рум’яний, із гарними очима та
хорошого стану». Проте Давид подобається Єгові, тому що має хороше серце
(1 Самуїла 13:14).
Сьогодні люди надають великого значення зовнішній красі. Але Бог
Єгова формує про нас думку не на основі нашого вигляду. Для нього неважливо,
який у нас зріст і чи інші вважають нас вродливими. Він цінує наше серце, те,
які ми всередині. Хіба це не спонукує розвивати риси, котрі роблять нас
привабливими в Божих очах?
|
