Мрія за миром
У 1916 році, перш ніж Сполучені Штати Америки були втягнуті в війну, Вільсон почав пропонувати його мрію, постійного розпорядку, щоб забезпечити ним світовий мир. Згідно з біографом Джіном Смітом, він мріяв про „заснування Ліги націй, яка стане форумом для виконування правосуддя всім людям і назавжди знищити загрозу війни”. Потім, у 1917 році, коли Сполучені Штати Америки вже були втягнуті в війну, Вільсон став великим учасником громадської кампанії, яка, так як він надіявся, доведе до вічного миру й завершить його кар’єру славою.
Вільсон тепер присвячував усі його сили для поширення своєї євангелії Ліги націй, так як він уявляв її собі. Вільсон мав на увазі здійснити „мир без перемоги” в якому не буде підкореного німецького народу але, краще, повалення військових, автократичних провідників.
Вільсон запропонував своїх славних Чотирнадцятьох Точок бути основою мирних переговорів. У тих Чотирнадцятьох Точках поміщались п’ять загальних ідеалів, яких всі воюючі нації повинні шанувати, і до того вісім точок стосуючихся до точних політичних та територіальних проблем. Чотирнадцята точка була найважливішою, тому що представляла саму суть Вільсонової кампанії — заснування Ліги націй.
„Найбільший успіх чи крайня трагедія”
Вільсон так переконався, що Бог підтримував його проект, що намагався прибути на Паризьку мирну конференцію в 1919 році — незважаючи на те, що багато його політичних друзів були переконані, що президент Сполучених Штатів Америки не повинен мішатись у мирні переговори. Він вірив, що люди цілого світу підтримували його, незважаючи на те, що багато політичних діячів не погоджувались з ним. Вільсон переконався, що він був Божим знаряддям для здійснення миру. Він, більш ніж хто-будь інший, мусив піти до Парижа.
Вільсон признався своєму приватному секретареві, Тумульті: „Ця подорож буде або найбільшим успіхом, або крайньою трагедією цілої історії; але я переконався, що божественне провидіння допоможе мені... Я вірю, що жодне тіло, незважаючи на його мужність або вплив, зможе припинити цю велику світову спробу на мир”. (Курсив наш.) Так як сказав один з урядових діячів: „Президент постановив, щоб своїм впливом і престижом, в остаточному врегулюванні миру була поміщена Ліга націй”.
Ще в листопаді 1918 року, німецьке військо вже було готове здатись. Німеччині пропонували перемир’я, яке закінчить війну. Почались переговори в яких брали участь уельський прем’єр-міністр Великобританії, Ллойд Джордж, неввічливий французький прем’єр Джордж Клемансо, культурний італійський прем’єр-міністр Вітторіо Орландо, і незбагненний представник Японії, конт Нобуакі Макіно. Вільсон постановив переконати їх, що його Ліга була єдиною відповіддю на проблеми в Європі, а також цілого світу.
„Зірка Віфлеєма знову сходить”
Як Вільсон подорожував по Європі перед Паризькою мирною конференцією, то був героєм у очах народу. Так як Герберт Гувер пізніше написав: „Всюди люди приймали його майже з релігійним запалом... Ще жодної смертної людини не приймали таким захоплюючим вітанням”. Своєю мрією про мир він зворушив маси людей. Під час його подорожей в Італії, натовпи вигукували, „Віва Вільсон, Бог миру”. Йому приписували майже надприродні сили. Гувер додає: „В очах народу, не було жодного чоловіка такої моральної та політичної сили, і не було пропоновано такого євангелія миру ще від Христового проповідування Нагірної Проповіді... Це була зірка Віфлеєма, яка знову зійшла”.
Ясно, Вільсон дуже щиро вірив, що його місія заснує мир у світі. Письменник Чарлс Л. Мі каже: „Він здивував Ллойда Джорджа й Клемансо, коли пояснював їм, що Ліга з’єднає людство, тоді як Християнство не могло зробити цього. ,Чому ж’, Ллойд Джордж пригадує собі, що Вільсон сказав, ,Ісус Христос до цих пір не спонукав світ слухатись Його вчень у цих справах? Це тому, що Він навчав народ ідеалу, але не придумав жодного практичного способу, щоб ним завершити його. Тому то я пропоную цю практичну схему, щоб нею виконати Його наміри’”.— Закінчення порядку, Версаль 1919 р.
Певно, багато людей підбадьорювали Вільсона. Секретар військово-морських сил Сполучених Штатів Америки, Джосіфус Даньєльс, привітав нарис статуту Ліги Націй цим хвалебним висловом: „Чернетка мирної Ліги є майже така проста як одна з Ісусових притч і майже так само висвітлює та підбадьорює. Це час дзвонити в дзвони, проповідникам кинутись навколішки, для політичних діячів радіти, а ангелам співати, ,Слава Богу на висоті!’”
Ліга й Католицька церква
Чи проповідники кинулись навколішки? Декотрі негайно привітали Лігу бути Божою відповіддю на проблеми людства. Папа Бенедикт XV майже затьмарив Вільсона в серпні 1917 року, коли, згідно з письменником Іваном Дос Пассосом, звернувся до воюючих націй, щоб вони „обговорювали мир без перемоги, на майже таких самих умовах, яких Вудро Вільсон пропонував у своїх промовах перш ніж Америка вступила в війну”. Проте, Вільсон був надто зайнятий війною й не звертав уваги на папу — тобто, аж поки не одержав значного листа від полковника Гавса, його особистого помічника. У листі було сказано:
„Важливість ситуації справила на мене таке велике враження, що я знову клопочу вас... Я вірю, що це є ваша нагода запанувати над мирними переговорами замість папи”.
Вільсон негайно діяв, щоб не загубити своєї ініціативи. Ліга націй — це його мрія, а не папи. І він є людиною, яка заснує її.
Все-таки Католицька церква підтримувала Лігу. Кардинал Борн, католицький вестмінстерський архієпископ аж до закінчення 1934 року, сказав: „Пам’ятайте, що Ліга націй, незважаючи на її недоліки, виконує бажання Католицької церкви за мир, а також виконує, бажання папи нашого святого отця”.
„Ліга націй вкорінена в Євангелії”
Протестантські священики теж явно підтримували Лігу. Часопис Нью-Йоркський час 11 січня 1920 року, сказав: „Цього вечора дзвони церков Лондону святкують вкладення миру з Німеччиною й офіціальне заснування Ліги націй”.
У книжечці надрукованій в Англії, Християнська церква й Ліга націй, було сказано: „Християнська церква в Великобританії підтримує Лігу націй. Унизу поміщаються ствердження кентерберійським архієпископом і архієпископом Йорка, 35-ох єпископів англійських парафій, глави Шотландської церкви, і офіційних представників усіх Вільних церков Англії:
„Ми є переконані:
„(1) Що Бог у цей час покликає нації світу навчитись жити одна з одною як родина;
„(2) Що апарат міжнародної кооперації постачений Лігою націй... є найкращий досяжний спосіб яким застосувати принципи Євангелії Христа, щоб припинити війну, дати людям правосуддя, і організувати нації підтримувати мир”.
Перед вищесказаним у грудні 1918 року, Федеральна рада церков Христа в Америці видала декларацію, в якій частково було сказано: „Як християни ми наполягаємо на заснування Ліги вільних націй на майбутній мирній конференції. Така Ліга не є тільки політичною вигодою; краще, вона є політичним виразом Божого Царства на землі”. (Курсив наш.) Потім у декларації було сказано: „Церква має багато що подати й може дуже скористати з цього. Вона може сильно затвердити Лігу, надаючи новому міжнародному порядку трохи пророчої слави Божого Царства... Ліга націй є вкорінена в Євангелії”.
Якщо Ліга справді була „вкорінена в Євангелії”, і якщо вона справді була „виразом Божого Царства”, то це значить, що доля Ліги кидатиме тінь на Євангелію й Царство. Чи Вільсон зарозуміло вірив, що він був Божим знаряддям здійснити тривалий мир між державами? Ще більш основне питання є таке, Чи Бог дійсно підтримував Лігу націй?
[Рамка на сторінці 6]
Протилежні держави в Європі — Перша світова війна (1914 до 1918 рр.)
Головні держави Союзні держави
Німеччина Великобританія
Австро-Угорщина Франція
Болгарія Росія (до 1917 р.)
Туреччина Італія, Румунія, Греція,
Сербія, Польща, Бельгія,
Португалія, Албанія, Фінляндія
[Ілюстрація на сторінці 5]
Головно в Європі Вільсон був дуже популярний
[Відомості про джерело]
СШ народний архів
|
