Молоді люди запитують...
Чи слід мені зізнатися в гріху?
«Мені надзвичайно соромно, я просто не знаю, що робити. Я хочу порозмовляти з батьками, але мені дуже соромно» (Ліза*).
ТАКІ слова написала одна збентежена юначка. Упродовж кількох років вона розвивала романтичні почуття до невіруючого і одного дня під впливом алкоголю вступила з ним в інтимну близькість.
На жаль, час від часу таке трапляється навіть серед християнської молоді. Чим молодші ми й недосвідченіші, тим імовірніше, що робитимемо більше помилок. Але припуститися незначної помилки — одне, а скоїти серйозний гріх, скажімо вчинити статеву неморальність,— зовсім інше (1 Коринтян 6:9, 10). Коли таке трапляється, то молодій людині потрібна допомога. Але трудність полягає в тому, що людині нелегко зізнатися у своїх прогріхах.
Одна християнська дівчина мала дошлюбні статеві зносини. Вона вирішила зізнатися в цьому старійшинам збору й навіть визначила дату, коли має порозмовляти з ними. Але потім вона перенесла її на пізніше. Відтак перенесла ще раз. Вона й незчулась, як з того часу минув цілісінький рік!
«Немає нічого захованого»
Якщо ти* скоїв серйозний гріх, то зрозумій, що замовчувати його дуже немудро. По-перше, правда завжди випливає на поверхню. Колись у дитинстві Марк розбив керамічну настінну прикрасу. «Я постарався акуратно склеїти її,— пригадує він,— але невдовзі батьки помітили тріщини». Це правда, ти вже не дитина. Але більшість батьків відчувають, коли з їхніми дітьми щось негаразд.
«Я намагалась брехнею прикрити свої проблеми,— зізнається 15-річна Енн,— але від цього все лише погіршилося». Дуже часто брехня викривається. А коли батьки виявлять, що ти збрехав їм, то це, напевно, засмутить їх більше, ніж коли б ти одразу зізнався.
І навіть більш того, Біблія говорить: «Немає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв» (Луки 8:17). Єгова знає, що ми робили й робимо. Ти не можеш приховати від нього нічого, так само як нічого не зміг приховати Адам (Буття 3:8—11). Перегодом твої гріхи можуть виявитися й перед іншими (1 Тимофія 5:24).
Замовчування має ще й інші згубні наслідки. Псалмоспівець Давид написав: «Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму, бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить» (Псалом 32:3, 4). Авжеж, тягар приховування таємниці згубно впливає на емоційний стан людини. Журба й відчуття провини, а також страх, що гріх буде виявлено, можуть вельми гнітити тебе. Це може спонукати тебе триматися подалі від друзів та рідних. У тебе може навіть з’явитися відчуття, що Бог відцурався тебе! «Мене мучило сумління через те, що я засмутив Єгову,— написав юнак Ендрю.— Воно мене просто з’їдало».
Зламай кригу мовчання
Чи можна якось отримати полегшення від цього емоційного сум’яття? Звісно, що можна! Псалмоспівець сказав: «Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї... і провину мого гріха Ти простив». (Псалом 32:5; порівняй 1 Івана 1:9). Ендрю також відчув справжнє полегшення, коли зізнався в гріху. Він пригадує: «Я звернувся до Єгови й щиро просив у нього пробачення».
Ти можеш зробити так само. Помолись до Єгови. Він знає все, що ти вчинив, але тобі слід покірно визнати свою вину перед ним у молитві. Попроси прощення, не утримуйся від цього через відчуття, що ти занадто грішний перед Богом. Ісус помер за нас, щоб ми, попри усю свою недосконалість, могли мати у Бога добре ім’я (1 Івана 2:1, 2). А ще ти можеш просити в Бога сили зробити відповідні зміни. Можливо, коли ти читатимеш 51-й псалом, він допоможе тобі відважитись на таку розмову з Богом.
Розкажи батькам
А втім, визнати свій гріх перед Богом — не досить. Ти зобов’язаний розповісти це й своїм батькам. Бог наклав на них відповідальність виховувати тебе «в напоминанні й остереженні Божому» (Ефесян 6:4). Вони це можуть робити лише тоді, коли знають про твої ускладнення. І знову ж таки, розповісти про це батькам не є легкою й приємною справою. Але після початкової реакції вони, либонь, опанують себе й навіть будуть раді, що ти настільки довіряєш їм і розповідаєш про свої проблеми. Ісусова притча про блудного сина змальовує юнака, що впав у статеву неморальність. Але коли він зрештою зізнався у гріху, батько прийняв його назад до себе з розпростертими обіймами! (Луки 15:11—24, Хом.). Поза всяким сумнівом, твої батьки також допомагатимуть тобі. Адже, зрештою, вони й далі люблять тебе.
Безперечно, ти можеш боятися, що завдаси батькам болю. Але батькам буде прикро не від зізнання в гріху, а від скоєння його! Зізнання в гріху — це перший крок до заспокоєння цих прикрих почуттів. Вищезгадана Енн зізналася батькам і після того відчула надзвичайне полегшення*.
Ще одною перешкодою до зізнання є сором та ніяковість. Вірний переписувач Закону Ездра не скоїв жодного важкого гріха, однак коли зізнавався у гріху свого народу, то сказав: «Соромлюся я та стидаюся піднести, Боже мій, обличчя своє до Тебе» (Ездри 9:6). Що ж, відчувати сором цілком природно, коли людина в чомусь схибила. Це вказує на те, що її сумління все ще діє. З часом це відчуття сорому згасне. Ендрю висловився про це так: «Зізнатися в гріху надзвичайно важко й незручно. Але дуже потішає знаття того, що Єгова пробачає багато».
Звернись до старійшин
Якщо ти християнин, то не достатньо розповісти про все скоєне лише батькам. Ендрю каже: «Я знав, що зі своєю проблемою повинен звернутися до зборових старійшин. Наскільки мене потішала думка, що вони є для того, аби допомогти мені!» Авжеж, молодь Свідків Єгови може й повинна звертатися до християнських старійшин за допомогою й підбадьоренням. Але чому не достатньо просто звернутися з молитвою до Єгови й на цьому поставити крапку? Бо Єгова довірив старійшинам відповідальність ‘пильнувати душі наші’ (Євреїв 13:17). Вони допоможуть тобі не згрішити знову. (Порівняй Якова 5:14—16).
Не обманюйся думкою, що зможеш сам розв’язати свою проблему. Якщо б ти був справді достатньо міцний, то чи згрішив би? Безперечно, тобі слід звернутися за допомогою до когось. Ендрю набрався сміливості й зробив так. Що він радить? «Я заохочую усіх, хто скоїв чи коїть серйозний гріх, відкрити свою душу перед Єговою та перед кимось із пастирів».
Але як тобі підійти до старійшини? Вибери когось із них, з ким ти почуваєшся більш-менш зручно. Ти можеш почати такими словами: «Мені треба порозмовляти з тобою» або «У мене виникли ускладнення», або ж навіть «Я потрапив у халепу, й мені потрібно твоєї допомоги». Така щирість і відвертість показуватимуть, що ти покаявся й бажаєш зробити відповідні зміни.
«Я боюсь, що мене позбавлять спілкування»
А що сказати про таку можливість? Це правда, що через серйозний гріх людину можуть позбавити спілкування, але не автоматично. Позбавляють спілкування того, хто не бажає розкаятися, хто уперто не хоче змінюватися. У Приповістей 28:13 говориться: «Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний». Те, що ти підійшов до старійшин за допомогою, є доказом твого бажання змінитися. Старійшини в першу чергу цілителі, а не карателі. Вони зобов’язані ставитись до Божих людей з доброзичливістю та гідністю. Вони допомагатимуть тобі ‘чинити прості стежки ногам твоїм’ (Євреїв 12:13).
Звичайно, коли хтось обманює чи коїть серйозний гріх уже довгий час, то важко простежити у нього «діла, гідні покаяння» (Дії 26:20). У таких випадках людину інколи позбавляють спілкування. І навіть коли грішник покаявся, старійшини зобов’язані накласти певну форму дисциплінування. Чи слід гніватися або озлоблятися за таке рішення старійшин? В Євреїв 12:5, 6 Павло заохочує: «Мій сину,— не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі. Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б’є кожного сина, якого приймає». Хоч би який дисциплінарний захід було застосовано до тебе, дивись на нього як на вияв Божої любові до тебе. Пам’ятай: щире покаяння веде до відновлення належних стосунків з нашим милосердним Отцем, Богом Єговою.
Потрібно відваги, аби визнати свої помилки. Але, визнавши їх, ти зможеш вирішити це питання не лише з батьками, але й зі самим Богом Єговою. Нехай страх, гонор чи ніяковість не стримують тебе звернутися за допомогою. Пам’ятай, Єгова «пробачає багато» (Ісаї 55:7).
[Примітки]
Декотрі імена змінено.
Хоча у статті йде звертання переважно до юнаків, те ж саме стосується і дівчат.
Про те, як підійти до батьків, дивись 2-й розділ книжки «Запитання молодих людей — корисні відповіді» (англ.), опублікованої Товариством Вартової башти.
[Вставка на сторінці 12]
«Я заохочую усіх, хто скоїв серйозний гріх, відкрити свою душу перед Єговою» (Ендрю).
[Ілюстрація на сторінці 11]
Зізнання в гріху перед батьками може привести до духовного одужання.
|
