У першому столітті Павло назвав себе і деяких своїх товаришів «Божими співпрацівниками», оскільки вони садили і поливали насіння правди про Царство (1 Кор. 3:6). Сьогодні ми теж можемо бути «Божими співпрацівниками», щедро жертвуючи своїм часом, силами і матеріальними засобами для виконання проповідницької праці, котру нам доручив Бог. Яка ж це надзвичайна честь! Охоче віддаючи свій час і сили праці проповідування та підготовки учнів, ми відчуваємо велику радість. Мало що приносить таке задоволення. Це можуть засвідчити багато тих, хто проводив чи проводить плідні вивчення Біблії. Нам дуже приємно бачити, як світяться очі зацікавлених, коли вони розуміють духовні істини, поглиблюють свою віру, роблять зміни і починають ділитися правдою з іншими. Ісус також відчув велику радість, коли 70 учнів, яких він посилав проповідувати, повернулися радісними, тому що досягнули хороших результатів (Луки 10:17—21). w18.08 20, абз. 11, 12
|
