Учні бачать Ісуса, який іде по Галілейському морю. Петро звертається до свого Пана і схвильовано питає, чи може піти до нього по воді. Ісус каже йому йти, і Петро виходить з човна та йде до Ісуса по розбурханих водах. Але за кілька хвилин Петро починає тонути. Чому? Він подивився на бурю і злякався. Петро кричить до Ісуса, і той відразу підхоплює його і говорить вищенаведені слова (Матв. 14:24—32). Петро вийшов з човна і пішов по воді, бо мав віру. Ісус покликав Петра, і цей апостол довіряв, що Божа сила буде пітримувати його так само, як підтримувала Ісуса. Щось подібне можна сказати і про нас. Ми присвятилися Єгові й охрестилися, тому що мали віру. Ісус покликав нас, щоб ми були його учнями і йшли його слідами. Ми повинні були вірити і в Ісуса, і в Єгову, а також довіряти, що вони будуть усіляко нас підтримувати (Ів. 14:1; 1 Пет. 2:21). w15 15.9 3:1, 3
|
