Під час проповідування доброї новини Ісус послуговувався розсудливістю, підбираючи «приємні слова», які вражали його слухачів (Луки 4:22). Ісус часто давав Божому Слову промовляти замість себе — він зачитував, цитував чи посилався на потрібні уривки, щоб підтвердити сказане (Матв. 4:4, 7, 10; 12:1—5;Луки 4:16—21). Крім того, він пояснював Писання так, що це торкалося сердець слухачів. Після воскресіння Ісус, розмовляючи з двома учнями дорогою до Еммауса, «пояснював їм те, що говорилося про нього в усіх Писаннях». Пізніше учні сказали: «Хіба наші серця не палали, коли він... докладно пояснював Писання?» (Луки 24:27, 32). Ісус був лагідний, і це було помітно в його емоціях і складі розуму (Матв. 11:29). Божий Син завжди виявляв терпеливість до своїх учнів, незважаючи на їхні недоліки (Марка 14:34—38; Луки 22:24—27). Він зберігав спокій навіть тоді, коли до нього ставились несправедливо (1 Пет. 2:23). w15 15.2 2:11, 12
|
