Кожного дня несімо Богові славу
«ОБ’ЯВИ мені вранці Своє милосердя,— благав Єгову псалмоспівець Давид,— повідом Ти мене про дорогу, якою я маю ходити» (Пс. 143:8). Чи ви, подібно до Давида, дякуєте зранку Єгові за новий день життя і просите, щоб він допоміг вам приймати мудрі й зважені рішення? Без сумніву, що так.
Як присвячені служителі Єгови, «їмо [ми] чи п’ємо, чи робимо щось інше — усе робімо на Божу славу» (1 Кор. 10:31). Ми усвідомлюємо, що те, як ми проживемо день, принесе Єгові славу або ганьбу. Крім того, ми пам’ятаємо, що, згідно зі Святим Письмом, Сатана «день і ніч» обвинувачує Христових братів і, по суті, всіх Божих служителів на землі (Об’яв. 12:10). Тому ми сповнені рішучості спростовувати фальшиві звинувачення Сатани і тішити серце нашого небесного Батька, Єгови, «день і ніч» віддано служачи йому (Об’яв. 7:15; Прип. 27:11).
Коротко розгляньмо два важливі способи, в які ми щодня можемо приносити Богові славу. Перший полягає в тому, щоб правильно розставляти пріоритети, а другий — щоб бути уважними до інших.
Живімо згідно зі своїм присвяченням
Присвятивши себе Єгові, ми виявили щиросерде бажання служити йому. Також ми пообіцяли Єгові, що будемо ходити його дорогами «щоденно», цілу вічність (Пс. 61:6, 9). Тож як нам жити відповідно до цієї обіцянки? Як ми кожного дня покажемо, що щиро любимо Єгову?
Боже Слово чітко окреслює наші обов’язки перед Єговою, і він сподівається, що ми будемо їх виконувати (Повт. 10:12, 13). Деякі з них наведено в рамці «Дані Богом обов’язки» на сторінці 22. Усі ці призначення походять від Бога і тому важливі. Як вирішити, якому обов’язку надати перевагу, коли на нас лежить відразу кілька з них?
На перше місце ми ставимо віддане служіння, яке охоплює біблійне вивчення, молитву, християнські зібрання і проповідування (Матв. 6:33; Ів. 4:34; 1 Пет. 2:9). А втім, протягом дня ми займаємося не лише духовними справами. Необхідно виділяти час і на роботу, школу та численні хатні обов’язки. Водночас слід докладати неабияких зусиль, щоб світська робота й інші справи не перешкоджали нам виконувати священне служіння, зокрема приходити на зібрання. Наприклад, плануючи відпустку, ми повинні переконатися, що не пропустимо візиту районного наглядача, спеціального одноденного, районного чи обласного конгресів. Іноді можна поєднувати справи. Приміром, заплануйте прибрати Зал Царства цілою сім’єю. Або ж дайте свідчення колегам чи однокласникам під час перерви на роботі або в школі. У житті нам не раз доводиться приймати рішення, коли шукаємо роботу, визначаємо, яке навчання отримати, чи обираємо друзів. Ми хочемо, щоб наші рішення були нерозривно пов’язані з найважливішим пріоритетом — поклонінням Єгові, нашому люблячому Батькові (Еккл. 12:13).
Будьмо уважними до інших
Єгова хоче, щоб ми були уважні до інших і чинили їм добро. А Сатана підштовхує до егоїзму. Його світ наповнений людьми, які «самолюбні», «люблять задоволення» і «сіють з думкою про плоть» (2 Тим. 3:1—5; Гал. 6:8). Мало хто з людей думає про те, як їхні діла впливають на інших. Повсюдними є «учинки плоті» (Гал. 5:19—21).
Наскільки ж відрізняється мислення тих, кого святий дух Єгови спонукує ставитися до людей з любов’ю, добротою і великодушністю! (Гал. 5:22). Боже Слово заохочує нас зважати передусім на потреби інших, а не на власні. Тому ми щиро цікавимось одні одними, але не втручаємося в чиїсь особисті справи (1 Кор. 10:24, 33; Фил. 2:3, 4; 1 Пет. 4:15). Особливо ми уважні до наших одновірців. Проте ми намагаємося ставитись уважно і до невіруючих (Гал. 6:10). Чи ви шукаєте нагод, щоб виявити доброту ближнім? (Дивіться інформацію в рамці «Нашої уваги заслуговують...», сторінка 23).
Поводитися люб’язно ми можемо не лише в певний час і за особливих обставин (Гал. 6:2; Еф. 5:2; 1 Фес. 4:9, 10). Кожного дня ми стараємося вникати в обставини людей і в разі потреби готові їм допомогти, навіть якщо це незручно для нас. Ми прагнемо щиро ділитися тим, що маємо,— часом, статками, досвідом і мудрістю. Єгова запевняє, що рясно винагородить нас, якщо ми щедрі з іншими (Прип. 11:25; Луки 6:38).
Священне служіння «ніч і день»
Чи можливо «ніч і день» віддано служити Єгові? Так, якщо ми регулярно і старанно трудимось у всіх сферах поклоніння (Дії 20:31). Ми присвятимо своє життя священному служінню, коли щодня будемо читати Боже Слово і роздумувати над ним, безупинно молитись, відвідувати всі зібрання та використовувати будь-яку нагоду свідчити (Пс. 1:2; Луки 2:37; Дії 4:20; 1 Фес. 3:10; 5:17).
Чи ми віддано служимо Єгові? Якщо так, то бажання догоджати йому і дати відповідь на закиди Сатани буде помітне в кожній сфері нашого життя. Ми хочемо завжди приносити славу Єгові. Керуймось його принципами в мові, поведінці і прийнятті рішень. Ми виявимо Богові вдячність за його любов і підтримку, якщо будемо повністю довіряти йому і всі свої сили вкладати в служіння. Щиро приймаймо Божі поради й виховні заходи, коли через недосконалість прогрішимося (Пс. 32:5; 119:97; Прип. 3:25, 26; Кол. 3:17; Євр. 6:11, 12).
Отож і далі використовуймо кожен день життя на Божу славу. Тоді ми знайдемо відсвіження для своїх душ і вічно втішатимемось сердечною турботою нашого небесного Батька (Матв. 11:29; Об’яв. 7:16, 17).
[Рамка/Ілюстрації на сторінці 22]
Дані Богом обов’язки
• Постійно молитися (Рим. 12:12).
• Читати і вивчати Біблію, застосовуючи її поради в житті (Пс. 1:2; 1 Тим. 4:15).
• Поклонятися Єгові у зборі (Пс. 35:18; Євр. 10:24, 25).
• Дбати про матеріальні, духовні й емоційні потреби членів сім’ї (1 Тим. 5:8).
• Проповідувати добру новину про Царство і готувати нових учнів (Матв. 24:14; 28:19, 20).
• Піклуватися про своє фізичне, духовне та емоційне здоров’я, не забуваючи і про благотворний відпочинок (Марка 6:31; 2 Кор. 7:1; 1 Тим. 4:8, 16).
• Старанно виконувати обов’язки в зборі (Дії 20:28; 1 Тим. 3:1).
• Дбати про належний вигляд свого дому і Залу Царства (1 Кор. 10:32).
Нашої уваги заслуговують...
• літні брати і сестри (Лев. 19:32)
• ті, хто страждає фізично чи емоційно (Прип. 14:21)
• члени збору з нагальними потребами (Рим. 12:13)
• близькі родичі (1 Тим. 5:4, 8)
• одновірці, які втратили подружнього партнера (1 Тим. 5:9)
• дбайливі старійшини у зборі (1 Фес. 5:12, 13; 1 Тим. 5:17)
| 