Якщо уряд країни, в якій ви живете, забороняє нашу діяльність, у вас може виникнути запитання, чи не переїхати вам в іншу країну, де ви зможете вільно служити Єгові. Це ваше особисте рішення, і ніхто інший не може прийняти його за вас. У такому випадку дехто може взяти до уваги те, що зробили християни в першому столітті, коли їх почали переслідувати. Учні з Єрусалима розпорошилися по Юдеї та Самарії і дійшли аж до Фінікії, Кіпру та Антіохії (Матв. 10:23; Дії 8:1; 11:19). Однак після ще однієї хвилі переслідування, яка здійнялася в першому столітті, апостол Павло вирішив не покидати місцевостей, в яких чинився опір проповідницькій праці (Дії 14:19—23). Чого ми вчимося з цих розповідей? Кожен голова сім’ї має прийняти особисте рішення — переїжджати чи не переїжджати. Спочатку йому потрібно з молитвою розглянути обставини своєї сім’ї, а також позитивні й негативні наслідки переїзду. Нам не слід засуджувати інших за їхні рішення. w19.07 10, абз. 8, 9
|
