Духовний сайт!

Коли вже ніхто не почуватиметься самотнім

У БУТТЯ 2:18 записано, що Бог сказав: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього». Отож, ми створені так, що потребуємо інших та залежимо одні від одних.

Найліпшим другом для нас може бути сам Бог Єгова. Апостол Павло називає Єгову «Отцем милосердя й Богом потіхи всілякої, що в усякій скорботі Він нас потішає» (2 Коринтян 1:3, 4). Єгові дуже сумно, коли хтось з його слуг страждає. Він є Богом співчуття. «Знає Він створення наше, пам’ятає, що ми — порох» (Псалом 103:14). Хіба ж нас не приваблює такий Бог? І чи ж не переповнюємось ми вдячністю за його любов, доброту, розуміння і турботу?

У минулому чимало Божих служителів через різні обставини почувались самотніми. Для них джерелом підтримки та потіхи був Єгова. Розгляньмо приклад молодого Єремії, якого Бог покликав служити пророком. Із сорока біблійних письменників Єремія, напевно, писав про свої почуття найбільше. Він вважав, що недостойний виконати своє перше призначення від Бога, оскільки був дуже сором’язливим (Єремії 1:6). Отож, цей юний пророк мусив покладатися на Єгову. І Єгова був з ним як «потужний силач» (Єремії 1:18, 19; 20:11).

Приблизно за 300 років до того, як жив Єремія, інший пророк Єгови, Ілля, зазнавав переслідувань. Цариця Єзавель, почувши про смерть пророків Ваала, пообіцяла вбити Іллю. Рятуючи своє життя, Ілля втік за 450 кілометрів на гору Хорив, що на Сінайському півострові. Там він знайшов печеру і переночував у ній. Потім Бог Єгова запитав його: «Чого ти тут, Ілле?» Ілля пояснив, що з усіх поклонників Єгови в Ізраїлі позостався він один — єдиний ревний пророк у служінні Богові. Тоді Бог запевнив цього пророка у своїй підтримці, а також нагадав, що в Ізраїлі залишилось ще 7000 вірних ізраїльтян, про яких Ілля нічого не знає. Єгова заспокоїв і втішив Іллю та зміцнив його віру. Бог зворушив серце пророка й заохотив не залишати свого призначення (1 Царів 19:4, 9—12, 15—18). Якщо ми, подібно до Іллі, почуваємося нікчемними або самотніми, варто в молитві просити підтримки у Єгови. Також проникливі християнські старійшини можуть потішити вірних служителів і допомогти їм побачити свою роль у виконанні Божого наміру (1 Солунян 5:14).

Ці та інші приклади показують, що Єгова охоче надає підтримку і з любов’ю потішає самотніх. «Твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі — притулком» (Псалом 9:10; 46:2; Наума 1:7).

Ісус Христос досконало наслідував Єгову — він умів врівноважено виявляти свої почуття. Лука описав, як повівся Ісус, коли потрапив на похорон у місті Наїн: «Ось... виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була... Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: «Не плач!» І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: «Юначе, кажу тобі: встань!» І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері» (Луки 7:12—15). Оскільки Ісус завжди виявляв співчуття, смерть юнака сильно зворушила його. Лишень уявіть собі, яким щасливим був Ісус, коли повернув вдові її єдиного сина! Вона вже не почувалась самотньою.

Отож, не сумнівайтесь: Ісус уміє «співчувати слабостям нашим». Звичайно, таке співчуття він виявляє до самотніх, які праведні в очах Бога. І через нього ми можемо «прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать» (Євреїв 4:15, 16). Наслідуючи Ісуса, ми навчимося співчувати тим, кого огортає смуток, хто переживає якесь горе чи страждає від самотності. А допомагаючи іншим, самі не будемо одинокими. Та є ще один ефективний засіб у боротьбі з самотністю.

Багато людей на власному досвіді пересвідчилися, що ‘потіхою з Писання ми маємо надію’. У Божому Слові міститься чимало практичних порад, які допоможуть у боротьбі з самотністю (Римлян 15:4; Псалом 32:8). Наприклад, Біблія заохочує «не думати про себе більш, ніж належить думати» (Римлян 12:3). А для цього необхідно у дечому змінити своє мислення. Покірність і скромність, тобто усвідомлення своїх обмежень, неодмінно допоможуть бути зрівноваженим і не очікувати від себе та інших забагато. Боже Слово також радить нам щиро цікавитись людьми (Филип’ян 2:4). І тоді вони почнуть виявляти інтерес до нас. Завдяки цьому ми не будемо самотніми і наше життя стане змістовнішим.

До того ж Біблія заохочує християн: «Не кидаймо збору свого» (Євреїв 10:24, 25). Тому намагайтесь регулярно відвідувати зібрання Свідків Єгови. Адже християнські зібрання позитивно впливатимуть на духовне, емоційне й фізичне здоров’я. Також велику радість приносять розмови про Боже Царство. Так ми скеровуємо свій розум у правильному напрямку, зміцнюємо віру та захищаємо свою надію (Ефесян 6:14—17).

Наближайтесь до Єгови в молитві. Давид заохочував: «Свого тягара поклади ти на Господа,— і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!» (Псалом 55:23). Щастю людини сприяє також вивчення Божого Слова (Псалом 1:1—3). Коли вас огортає почуття самотності, роздумуйте про любов і турботу Єгови, а в цьому вам знову ж таки допоможе Біблія. Псалмоспівець писав: «Душа моя гнеться до пороху,— за словом Своїм оживи Ти мене!» (Псалом 119:25).

Бог Єгова обіцяє, що настане новий світ, в якому люди не знатимуть страху, розчарування чи інших негативних почуттів. У Біблії записана така обітниця: «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» (Об’явлення 21:4). Усі фізичні й емоційні болі, від яких сьогодні страждає стільки людей, минуться.

На землі житиме безліч привітних людей, спілкування з якими збагачуватиме наше життя. За допомогою небесного Царства на чолі з Ісусом Христом Єгова назавжди звільнить нас від самотності. У тому земному раю буде чимало нових і цікавих занять. Отож, невдовзі настане день, коли ніхто не скаже: «Мені самотньо».

З Єговою ніхто не почуватиметься самотньо.

Чого нас вчать розповіді про Єремію та Іллю?