Через якийсь час після Ісусового вознесіння на небо апостол Петро зцілив чоловіка, який був кульгавий від народження (Дії 1:8, 9; 3:2, 6—8). Це чудо, звичайно ж, викликало ажіотаж, і до Петра збіглося багато людей (Дії 3:11). А що він? Чи Петро насолоджувався хвилиною своєї слави? Не забуваймо: він виховувався в культурі, в якій становищу надавалося великого значення. Все ж Петро смиренно віддав усю славу Єгові та Ісусу, сказавши: «Завдяки Ісусовому імені та нашій вірі в його ім’я цей чоловік, якого ви знаєте й бачите, сповнився силою» (Дії 3:12—16). Кожен з нас може, так само як Петро, розвивати в собі смиренність. Ми робимо добро, тому що любимо Єгову і людей, а не тому, що хочемо, аби нами захоплювались. Якщо ми з радістю трудимось для Єгови та одновірців,— навіть коли знаємо, що це залишиться непоміченим,— то ми по-справжньому смиренні (Матв. 6:1—4). w25.03 10, 11, абз. 11, 12
|
