У 607 р. до н. е. численне вавилонське військо під командуванням царя Навуходоносора II захопило місто Єрусалим. Біблія описує, наскільки жахливим було кровопролиття: «[Навуходоносор] повбивав мечем їхніх юнаків у святині. Він не змилосердився ні над юнаком, ні над дівчиною, ні над старим, ні над немічним... Він спалив дім правдивого Бога, зруйнував мур Єрусалима, спалив у вогні всі укріплені башти, а все, що було цінне,— знищив» (2 Хр. 36:17, 19). Знищення Єрусалима не мало бути чимось несподіваним для його мешканців. Не один рік пророки Єгови перестерігали євреїв: якщо вони продовжуватимуть зневажати Божий закон, то потраплять у руки вавилонян. Багато євреїв мали померти від вістря меча, а ті, хто уникне смерті, решту свого життя, імовірно, проведуть у вавилонському вигнанні. w16.11 4:1, 2
|
