Духовний сайт!

Хто встановив закони, які керують Усесвітом?

«ЧИ ЗНАЄШ ти небес закони?» (Йова 38:33, Хом.). Поставивши Йову це запитання, Бог хотів допомогти своєму занепокоєному служителю зрозуміти, наскільки Його мудрість є вищою в порівнянні зі знаннями людини. А що думаєте ви, порівнюючи людську мудрість з мудрістю Творця?

Ми вже чимало знаємо про закони, які діють у Всесвіті. А втім, більшість вчених погодяться, що багато чого ще невідомо. Знову і знову нові дослідження змушують вчених переглядати свої теорії щодо будови Всесвіту. Чи нові відкриття роблять запитання Бога до Йова неактуальним? Чи навпаки, такий науковий поступ лише доводить, що Єгова є Тим, хто встановив закони Всесвіту?

У Біблії міститься багато захопливих висловів, які допомагають знайти відповіді на ці запитання. Звичайно, Біблія не є науковим підручником, однак, описуючи зоряне небо, вона надзвичайно точна і на тисячі років випереджує час.

Подивімось, як уявляли Всесвіт у IV столітті до н. е., приблизно через століття після того, як було завершено написання Старого Завіту — єврейських Писань Біблії. У той час грецький філософ Аристотель навчав великих дослідників, своїх сучасників, про будову неба. Навіть сьогодні його вважають одним з тих учених, які найбільше вплинули на розвиток наукової думки. (Дивіться інформацію на сторінці 25). Згідно з «Британською енциклопедією», «Аристотель був першим справжнім вченим... Усі вчені в боргу перед ним».

Аристотель розробив детальну модель космосу. На його думку, Всесвіт складався з понад 50 кришталевих сфер, вкладених одна в одну, а в центрі була Земля. Зорі кріпилися до сфери, найвіддаленішої від Землі, а планети — до сфер, ближчих до Землі. Усе, крім Землі, було вічним та незмінним. Сьогодні ці ідеї видаються химерними, проте вони формували думку вчених впродовж 2000 років.

Чи узгоджується вчення Аристотеля зі вченням Біблії? Котре з них витримало перевірку часом? Розгляньмо три запитання щодо законів Усесвіту і його будови. Відповіді на ці запитання допоможуть зміцнити віру в Автора Біблії, Законодавця, який заклав «устави небес» (Йова 38:33).

Аристотель вважав, що небесні сфери є твердими і незмінними. Сфера, яка, на його думку, тримала зірки, так само як інші сфери, не могла ні стискатися, ні розширятися.

Чи Біблія говорить те саме? Про це в ній не сказано нічого конкретного. Але зауважте, який цікавий образ вона малює: «Він Той, Хто сидить понад кругом землі, а мешканці її — немов та сарана. Він небо простяг, мов тканину тонку, і розтягнув Він його, мов намета на мешкання» (Ісаї 40:22)*.

Що сьогодні підтверджують наукові дослідження — модель Аристотеля чи біблійний опис? Як виглядає Всесвіт згідно з сучасною космологією? У XX столітті астрономи були здивовані, дізнавшись, що наш Всесвіт не є незмінним. Виявилося, що галактики швидко віддаляються одна від одної. Мало хто міг уявити, що Всесвіт розширюється. Нині космологи загалом погоджуються, що колись Усесвіт був у дуже щільному компактному стані, а потім почав розширятись і розширюється дотепер. По суті, наука спростувала теорію Аристотеля.

А що сказати про біблійний образ? Пророк Ісая, споглядаючи зоряне небо, яке розкішною завісою простягалось над головою, влучно порівняв його до розкладеного намета*. Можливо, цей чоловік навіть бачив схожість галактики Чумацький Шлях і тонкої тканини.

Слова Ісаї малюють в уяві чіткі картини. Можна уявити намет біблійних часів: порівняно невеликий згорток, який спочатку розмотують та розстелюють на землі, а потім напинають на жердинах. Так намет перетворюється на житло. Ось інший образ: торговець бере рулон тонкої тканини і розкидає її перед покупцем. В обох прикладах щось невелике й компактне розгортається перед нашими очима і стає більшим.

Звичайно, не можна стверджувати, що ці поетичні образи намету і тонкої тканини записані в Біблії для того, щоб вказати на розширення Всесвіту. Але хіба не вражає, що ця книга містить опис, який так точно узгоджується з сучасною наукою? Ісая жив за три століття до Аристотеля і за тисячі років до того, як наука надала очевидні докази щодо цього питання. Однак опис, зроблений смиренним єврейським пророком, на противагу складній моделі Всесвіту Аристотеля, не потребує перегляду.

Згідно з теорією Аристотеля, Всесвіт цілковито заповнений. На його думку, наша планета та її атмосфера складаються з чотирьох елементів — землі, води, повітря і вогню. Усесвіт за межами Землі містить кришталеві сфери, утворені з вічної субстанції, яку Аристотель назвав ефіром. Небесні тіла кріпляться до невидимих сфер. Ідея Аристотеля довгий час подобалась ученим мужам, адже узгоджувалась із звичним уявленням: кожен предмет має на щось спиратися або до чогось кріпитися, інакше він впаде.

А який погляд Біблії? Ось що сказав про Бога Єгову праведний чоловік, на ім’я Йов: «На нічому Він землю повісив» (Йова 26:7). Аристотелю така думка здалася б абсурдною.

У XVII столітті, близько 3000 років після днів Йова, у провідних наукових теоріях припускалося, що Всесвіт чимось наповнений — але вже не кришталевими сферами, а якоюсь рідиною. Проте у другій половині того ж століття фізик Ісаак Ньютон висунув абсолютно нову ідею. Він казав, що небесні тіла притягуються завдяки гравітації. Ньютон зробив крок до розуміння того, що Земля та інші небесні тіла висять у порожнечі або, як здається людині, «на нічому».

Теорію Ньютона зустріли в штики. Багатьом освіченим чоловікам було важко уявити, що зірки та інші небесні тіла не мають опори. Вони не розуміли, як велика Земля, планети й зорі можуть висіти у просторі на нічому. Така ідея здавалась їм протиприродною. З часів Аристотеля більшість мужів науки вважали, що простір має бути чимось наповнений.

Звичайно, Йов не знав про невидимі засоби, якими Земля трималася на орбіті, обертаючись навколо Сонця. Що ж спонукало його сказати, що наша планета висить «на нічому»?

Оскільки Земля не має опори, виникає інше запитання: що утримує її та решту небесних тіл на своїх місцях? Зверніть увагу на захопливі слова, які Бог промовив до Йова: «Чи зв’яжеш ти зав’язки Волосожару, чи розв’яжеш віжки в Оріона?» (Йова 38:31). Упродовж свого довгого життя Йов не раз спостерігав, як на нічному небі з’являються і зникають ці відомі групи зір*. А завдяки чому вони рік за роком, десятиліття за десятиліттям виглядали так само? Які «зав’язки» тримали ці зорі та інші небесні тіла на відповідних місцях? Безсумнівно, роздуми про це вселяли в Йова благоговіння.

Якби зорі кріпились на твердих сферах, то їм не потрібні були б «зав’язки». Лише через тисячі років вчені більше дізнались про невидимі «зав’язки» або «віжки», які утримують разом групи небесних тіл у їхньому довгому, повільному танці в темряві безмежного космосу. Ісаак Ньютон, а пізніше Альберт Ейнштейн зробили значні відкриття, які пролили світло на це питання. Звичайно, Йов нічого не знав про сили, які Бог використовує, щоб «зв’язувати» разом небесні тіла. А втім, час довів правдивість натхнених Богом слів з книги Йова, чого не скажеш про теорію Аристотеля. Хто, крім найвеличнішого Законодавця, міг спонукати Йова настільки точно описати небесні явища?

Аристотель вважав, що існує велика різниця між небом і землею. На його думку, земля змінюється, руйнується і зношується, а ефір, з якого начебто утворене зоряне небо,— незмінний та вічний. Кришталеві сфери і прикріплені до них небесні тіла ніколи не зміняться, не зруйнуються і не зникнуть.

Чи Біблія підтверджує цю думку? У Псалмі 102:26—28 сказано: «Колись землю Ти був заклав, а небо — то чин Твоїх рук,— позникають вони, а Ти будеш стояти... І всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання,— і минуться вони... Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закінчаться».

Зауважте, псалмоспівець записав ці слова приблизно за два століття до Аристотеля. Він не протиставляє землю і зоряне небо, кажучи, що земля тлінна, а зорі вічні. Натомість він протиставляє небо та землю Богові, могутньому Духу, завдяки якому вони з’явилися*. З цього псалма видно, що зорі такі ж тлінні, як і все на землі. А що дослідила наука?

Геологія підтверджує правдивість як біблійних слів, так і твердження Аристотеля про те, що земля тлінна. По суті, гірські породи землі руйнуються через ерозію і поновлюються внаслідок вивержень вулканів та інших геологічних процесів.

Що сказати про зорі? Чи вони тлінні, як каже Біблія, чи вічні, як вчив Аристотель? У XVI столітті європейські астрономи почали сумніватись у твердженні Аристотеля, оскільки вперше спостерігали наднову зорю — захопливий вибух зірки. З того часу вчені спостерігають, як зірки закінчують своє існування: раптово зникають у подібних вибухах, повільно згорають або гинуть у колапсі. Астрономи також бачили утворення нових зір у так званих «колисках зірок» — хмарах газу, збагачених елементами, що залишились внаслідок вибуху старих зір. Отже порівняння псалмоспівця про зношений одяг, який замінюють новим, дуже влучне*. Хіба не вражає, що цей стародавній псалмописьменник простими словами зміг описати явища, які настільки точно узгоджуються з сучасними відкриттями!

Постає цікаве запитання: «Чи Біблія вчить, що земля і зоряне небо колись зникнуть або зносяться настільки, що їх треба буде замінити?» Ні, Біблія обіцяє, що вони існуватимуть вічно (Псалом 104:5; 119:90, Хом.). Але це буде не тому, що вони вічні по своїй природі, а тому, що Бог, який їх створив, обіцяє підтримувати їхнє існування (Псалом 148:4—6). Бог не пояснює, як він це робитиме, однак логічно, що Той, хто створив Усесвіт, має силу підтримувати його існування. Це можна порівняти до того, як майстер, котрий збудував для своєї сім’ї дім, з любов’ю ремонтує і доглядає його.

Лише кілька законів, які діють у Всесвіті, проливають світло на це запитання. Роздуми про Того, хто розкинув безліч зірок у космічному просторі, хто тримає їх на своїх місцях силою гравітації і хто підтримує нескінченні цикли їхнього розвитку, вселяють благоговіння.

Причини, які викликають таке глибоке почуття, влучно описані в Ісаї 40:26 (Хом.): «Підійміть угору ваші очі й подивіться! Хто створив усе це? Той, хто виводить військо їх за лічбою і кличе усіх їх на ім’я». Зорі порівнюються з військом, яке може складатися з сили-силенної окремих воїнів. Без чітких вказівок командувача військо перетворилося б у безладний натовп. Без законів Єгови планети, зірки та галактики не мали б чітко визначеного напрямку руху; усюди панував би хаос. Лише уявіть багатомільйонну армію на чолі з Командувачем, який не тільки вказує загонам, куди йти, але й знає ім’я кожного воїна, його місцеперебування і стан!

Закони, які діють у Всесвіті, допомагають нам хоч трохи усвідомити, наскільки безмежний розум цього Командувача. Хто, окрім нього, міг встановити такі закони і надихнути людей точно описати їх за століття й навіть тисячоліття до того, як вчені їх зрозуміли? Безумовно, у нас є всі підстави віддавати Єгові славу і честь! (Об’явлення 4:11).

Глибокий слід

«Аристотель був найвидатнішим філософом і вченим стародавнього світу»,— сказав Майкл Харт у своїй книжці «100: рейтинг найвпливовіших людей в історії». Не дивно, що Аристотелю дають таку оцінку. Аристотель (384—322 роки до н. е.) був учнем відомого філософа Платона, а пізніше вчителем принца, котрий згодом став Александром Великим. Згідно зі стародавніми записами, доробок Аристотеля становив 170 книг, з яких 47 дійшли до нашого часу. Він написав багато праць з астрономії, біології, хімії, фізики, геології та психології. Він дослідив і записав деякі особливості живих істот, на які вчені звернули увагу лише століттями пізніше. «Вплив Аристотеля на формування західної думки був величезним»,— зазначається у книжці. Однак у ній додається: «Захоплення Аристотелем набуло такого розмаху, що в період пізнього Середньовіччя майже переросло в ідолопоклонство».

[Відомості про джерела]

Royal Astronomical Society/Photo Researchers, Inc.

From the book A General History for Colleges and High Schools, 1900

Небесні тіла тримаються на своїх місцях завдяки гравітації

[Відомості про джерело]

NASA and The Hubble Heritage Team (AURA/STScl)

Зоряне скупчення Плеяди

Деякі зірки зникають, утворюючи наднові

[Відомості про джерело]

ESA/Hubble

Нові зорі формуються у «колисках зір»

[Відомості про джерело]

J. Hester and P. Scowen (AZ State Univ.), NASA

© Peter Arnold, Inc./Alamy