МАЛО хто вплинув на релігії світу сильніше,
ніж він. Його шанують євреї, мусульмани і християни. Цей чоловік — Авраам*. Його названо «велетнем
у Писаннях» і «визначним прикладом віри». Біблія каже, що він «батько для всіх,
хто... мав віру» (Римлян
4:11).
Чому Авраама так шанують? З одного боку, він єдиний, кого Біблія аж
тричі називає другом Бога (2 Хронік 20:7; Ісаї 41:8; Якова 2:23).
З іншого боку, Авраам був такою ж людиною, як і ми. Він теж стикався
з багатьма проблемами, але успішно їх долав. Що йому допомагало? Подивімось, що
про цього відомого чоловіка розповідається у Біблії.
Авраам народився 2018 року до н. е. Він виростав у місті Урі (Буття
11:27—31). Це було велике і багате місто, в якому процвітало ідолопоклонство.
Авраамів батько, Терах, можливо, також поклонявся ідолам (Ісуса Навина 24:2).
Проте Авраам вибрав інше поклоніння — поклоніння лише Єгові*, а не мертвим ідолам інших
богів.
Що спонукало Авраама зробити такий вибір? Авраам народився за
150 років до смерті Сима, Ноєвого сина. Якщо він особисто знав цього значно
старшого за себе чоловіка, то, мабуть, чув з перших уст, як Сим з родиною
пережив Всесвітній потоп. Авраам також зрозумів, наскільки важливо служити
Єгові — Богові, який врятував Сима і його рідних у цій катастрофі.
Точно невідомо, від кого Авраам пізнав правдивого Бога: від Сима, чи
від когось іншого, але певне одне — він почав служити Єгові. Коли Бог, який
«серця випробовує», звернув увагу на Авраама, то побачив у ньому щось добре
і допоміг стати ще ліпшою людиною (Приповістей 17:3; 2 Хронік 16:9).
Авраам жив повноцінним і цікавим життям, яке часами приносило
труднощі, але ніколи не було беззмістовним. Ось кілька епізодів.
▪ Бог сказав Авраамові покинути Ур, землю свого народження,
і переселитись туди, куди вкаже. Авраам з Саррою не знали, куди підуть і чому
Бог просить їх про це, але послухались. Вони до кінця свого життя мешкали
в наметах як тимчасові жителі в Ханаанському краї (Дії 7:2, 3; Євреїв 11:8, 9, 13).
▪ Авраам і Сарра не мали дітей, проте Єгова пообіцяв вивести
з Авраама великий народ. Бог також сказав, що всі родини землі отримають
благословення через Авраама (Буття 11:30; 12:1—3). Пізніше Єгова підтвердив свою
обіцянку. Він запевнив Авраама, що його
нащадків буде так багато, як зірок на небі (Буття 15:5, 6).
▪ Коли Авраамові було 99 років, а Саррі — майже 90, Єгова
пообіцяв, що в них народиться син. З людського погляду це здавалося
неправдоподібним, але Авраам із Саррою згодом переконалися, що для Єгови немає
нічого неможливого (Буття 18:14). Через рік Авраам став батьком. Сина назвали
Ісаком (Буття 17:21; 21:1—5). Бог пообіцяв, що через Ісака людство отримає
великі благословення.
▪ Пройшли роки, і Єгова поставив перед Авраамом дуже дивну
вимогу — принести в жертву свого любого сина, Ісака, який на той час ще не був
одружений і не мав дітей*.
Хоча думка про втрату сина, мабуть, дуже пригнітила Авраама, він послухався Бога
і був готовий принести таку жертву. Авраам твердо вірив, що Бог зможе воскресити
Ісака, аби виконати свої обіцянки (Євреїв 11:19). В останній момент,
коли Авраам заніс руку з ножем над своїм сином, Бог зупинив його і зберіг життя
Ісакові. Єгова похвалив Авраама за винятковий послух. Відтак Бог повторив
Авраамові свої обіцянки, які дав раніше (Буття 22:1—18).
▪ Авраам прожив 175 років та помер «у старощах добрих, старий
і нажившись» (Буття 25:7, 8). Авраам побачив виконання іншої Божої обіцянки —
обіцянки про те, що він житиме довго і в мирі (Буття 15:15).
Авраам не просто історична чи релігійна постать з давніх часів.
Донині його життя є для нас чудовим прикладом (Євреїв 11:8—10, 17—19). Розгляньмо чотири риси, які
мав цей чоловік. Особливо визначною була його віра. Про неї піде мова
у наступній статті.
Спочатку Авраам був знаний як Аврам, а його дружина як Сара. Пізніше
Бог змінив їхні імена: Аврам отримав ім’я Авраам, що означає «батько багатьох»,
а Сара — ім’я Сарра, що означає «вельможна» (Буття 17:5, 15). У цій серії статей
ми будемо називати їх Авраамом та Саррою.
Згідно з Біблією, Бог має ім’я Єгова.
Одна з головних постатей у Біблії
У перших десятьох розділах біблійної книги Буття розповідається
про життя кількох чоловіків віри, серед яких були Авель, Енох і Ной. Проте
в подальших п’ятнадцятьох розділах йдеться про життя одного чоловіка —
Авраама.
Крім того, про деякі основоположні істини Біблії ми вперше
довідуємося, читаючи про життя Авраама. Наприклад, у розповіді про нього ми
знаходимо:
▪ першу згадку про те, що Бог є Щитом, тобто
Захисником своїх служителів (Буття 15:1; дивіться Повторення Закону 33:29;
Псалом 115:9; Приповістей 30:5);
▪ першу згадку про те, як людина повірила
в Бога (Буття 15:6);
▪ перший випадок використання слова «пророк» (Буття
20:7);
▪ першу згадку про батьківську любов (Буття
22:2).
Серед нічної тиші Авраам вдивляється
у безхмарне зоряне небо. Він роздумує про Божу обіцянку дати потомство, яке буде
таким численним, наче зорі в небі (Буття 15:5). Ці зорі для Авраама є видимим
нагадуванням про обіцянку Єгови. Крім того, вони служать певною запорукою:
оскільки Єгова мав силу створити неосяжний Усесвіт, він теж може зробити так,
щоб Авраам і Сарра народили дитину. Завдяки цьому Авраамова віра
зростає.
ЩО ТАКЕ ВІРА? Згідно з Біблією, віра — це непохитна
переконаність в існуванні чогось невидимого. Така переконаність ґрунтується на
незаперечних доказах. Людина, котра вірить у Бога, зосереджується на його
обіцянках. Божі обіцянки для неї такі певні, ніби вони вже виконались.
ЯК АВРААМ ВИЯВЛЯВ ВІРУ? Авраам показував, що вірить
у Божі обіцянки. Віра спонукала його покинути рідну домівку, адже він
був упевнений, що Єгова дотримається свого слова і приведе його в іншу землю.
Віра допомагала Авраамові мандрувати Ханаанським краєм і мати певність, що
в майбутньому його нащадки заволодіють цими землями. Віра дала змогу Авраамові
виявити цілковитий послух і погодитись принести в жертву свого сина, довіряючи
тому, що Єгова, коли на це його воля, воскресить Ісака (Євреїв 11:8, 9, 17—19).
Авраам дивився в майбутнє і не озирався назад.
Авраам і Сарра могли мати значно зручніше життя в Урі, аніж у Ханаані. А втім,
«якби вони постійно згадували місце,
звідки вийшли, то мали б можливість повернутися» (Євреїв 11:15). Проте вони не
повернулися, адже були зосереджені на тому, як Бог поблагословить їх та їхніх
нащадків у майбутньому (Євреїв
11:16).
Чи Авраамова віра ґрунтувалась на фактах? Авжеж. Єгова виконав усі
свої обіцянки — з часом Авраамові нащадки стали ізраїльським народом. Пізніше
ізраїльтяни почали жити в Ханаані, саме в тій землі, яку Єгова колись обіцяв
Авраамові (Ісуса Навина 11:23).
УРОК ДЛЯ НАС. Можемо бути впевненими, що Єгова виконає свої
обіцянки. Навіть якщо з людського погляду вони здаються неможливими, ми віримо,
що «для Бога можливе все» (Матвія
19:26).
Приклад Авраама також навчає нас зосереджуватися не на минулому,
а на тому, які благословення нас чекають у майбутньому. Цього також навчився
чоловік, на ім’я Джейсон. Він потерпає від виснажливої хвороби, яка призвела до
повного паралічу. Джейсон розповідає: «Мушу визнати, що інколи я повертаюсь
думками в минуле. Найбільше бракує простих речей, як-от пригорнути до себе мою
дружину, Аманду».
Проте Джейсон цілковито переконаний, що Єгова виконає свої обіцянки.
Це стосується також обіцянки, що невдовзі наша земля стане раєм і вірні Богові
люди житимуть вічно й матимуть досконале здоров’я* (Псалом 37:10, 11, 29; Ісаї
35:5, 6; Об’явлення 21:3, 4).
Джейсон пояснює: «Я говорю собі, що найліпші часи ще попереду. Невдовзі мої
страждання, тривоги, сум і почуття вини підуть у забуття». Який же це гарний
приклад віри, подібної до віри Авраама!
Більше про майбутній земний рай ви можете прочитати в книжці «Чого насправді вчить Біблія?»,
розділи 3, 7 і 8. Книжка опублікована Свідками
Єгови.
Авраам бачить, як його рідні та слуги
готуються до переселення в Ханаан (Буття 12:1—5). Він розуміє, що на його плечі
лягає велика відповідальність — дбати про стількох людей і їхнє майно. Чи він
зможе піклуватись про їхні потреби в незнаній землі? Чи не легше про це
піклуватися в багатому місті Урі, довкола якого є розлогі пасовища, родючі землі
й багато води? А якщо в новій землі він захворіє чи помре, хто подбає про
родину? Усі ці тривоги і страхи не зупиняють Авраама. Він прагне виконувати Божі
накази. Його рішучість — свідчення великої відваги.
ЩО ТАКЕ ВІДВАГА?
Відвага — це риса сильної, мужньої і безстрашної людини. Все ж відважна людина
інколи відчуває страх. Однак того, хто має дану Богом відвагу, страх не
зупиняє.
ЯК АВРААМ ВИЯВЛЯВ ВІДВАГУ? Авраам не боявся відрізнятися
від інших. Він виховувався серед людей, які поклонялися багатьом божкам та
ідолам. Проте він не дозволив, аби страх перед людиною стримував його чинити те,
що було правильним. Авраам відважно служив єдиному Богові — Всевишньому Єгові,
хоча інші цього не робили (Буття 14:21, 22).
Для Авраама служіння правдивому Богові було важливішим, ніж
матеріальні статки. Він погодився покинути комфортне життя в Урі та податися
в пустелю, повністю довіряючи, що Єгова дбатиме про його матеріальні потреби.
Інколи Авраам міг повертатися думками в Ур і пригадувати тамтешнє зручне життя.
Але він був певен: Єгова завжди даватиме найнеобхідніше йому та рідним. Авраам
з відвагою слухався Єгови, бо вважав його найважливішою Особою у своєму
житті.
УРОК ДЛЯ НАС. Варто наслідувати Авраама, щоб з відвагою
коритись Єгові, навіть коли інші цього не роблять. У Біблії сказано, що ті, хто
тримається віри в Бога Єгову, можуть зазнавати переслідувань, у тому числі від
доброзичливих друзів або родичів (Івана 15:20). Але якщо ми твердо
віримо в те, чого навчились про Єгову, то зуміємо обстоювати свої вірування,
виявляючи при цьому повагу до інших (1 Петра 3:15).
Ми також можемо довіряти Божій обіцянці, що він дбатиме про тих, хто
покладається на нього. Таке довір’я додає відваги зосереджувати своє життя на
духовних справах і не хвилюватися про матеріальне (Матвія 6:33). Ось приклад однієї
родини.
Даг і Бекі мали двох малолітніх синів. Попри це вони бажали
переїхати до країни, де є більша потреба в проповідниках доброї новини з Біблії.
Вони більше довідались про цю країну і палко помолились до Бога, а тоді почали
діяти. Даг розповідає: «Треба було відважитись переїхати разом з дітьми, точно
не знаючи, що́ нас чекає. Але перш ніж прийняти рішення про переїзд, ми
обговорили приклад Авраама і Сарри. Роздуми про те, як вони покладались на Єгову
і як він їх підтримував, стали для нас великою допомогою».
Про своє життя в тій країні Даг каже: «Ми отримали рясні
благословення. Тут ми живемо значно простішим життям. Більшість часу проводимо
разом як сім’я — проповідуємо, розмовляємо і бавимося з дітьми. Важко передати
словами, наскільки вільнішими ми себе тут почуваємо».
Не кожен може зробити такі великі зміни в житті. Але всім нам під
силу наслідувати Авраамів приклад, ставлячи служіння Богові на перше місце
і довіряючи, що він буде підтримувати нас. Так ми покажемо, що слухаємось
біблійного заохочення бути відважними, і зможемо впевнено казати: «Єгова — мій
помічник; я не буду боятися» (Євреїв
13:5, 6).
Того, хто має дану Богом відвагу, страх не зупиняє
[Рамка/Ілюстрація на
сторінці 8]
Богобоязлива жінка і кохана дружина
Сарра була дружиною надзвичайно вірного чоловіка. Ця богобоязлива
жінка теж була гарним прикладом віри. Біблія тричі згадує її як ту, чий приклад
варто наслідувати вірним Богові жінкам (Ісаї 51:1, 2; Євреїв 11:11; 1 Петра 3:3—6). У Біблії порівняно
мало розповідається про неї, все ж ми можемо дещо довідатись про її чудові
риси.
Як зреагувала Сарра, коли Авраам сказав їй про Божий наказ
покинути Ур? Чи вона переживала, куди вони йдуть і чому? Чи непокоїлась про
матеріальні потреби? Чи сумувала від одної думки про те, що має покинути друзів
і рідних і що, можливо, більше їх не побачить? Безперечно, такі думки могли
в неї виникати. Проте вона охоче пішла за чоловіком, довіряючи, що Єгова
поблагословить її за слухняність (Дії
7:2, 3).
Сарра не тільки покірно служила Богові, але й була чудовою
дружиною. Вона не суперничала з чоловіком щодо керування домашніми справами.
Навпаки, розвивала щиру пошану до свого чоловіка і з любов’ю підтримувала його
старання дбати про родину. Так Сарра прикрасила себе хорошими рисами (1 Петра 3:1—6).
Чи такі риси потрібні жінкам і за нашого часу? Ось що розповідає
Джилл, котра одружена вже понад 30 років: «Саррин приклад навчив мене, що я можу
вільно висловлювати чоловікові свої думки і погляди. Водночас він як голова
сім’ї має відповідальність приймати остаточні рішення. А я стараюсь
підтримувати їх».
Та чи не найбільш зворушливий приклад Сарри полягає ось у чому:
вона була дуже вродливою, але не дозволила собі загордитися (Буття 12:10—13).
Вона смиренно підтримувала Авраама за часу радості й лих. Безсумнівно, Авраам
і Сарра були подружжям, яке виявляло вірність, смиренність та любов. Вони були
благословенням одне для одного.
Спекотний день. Авраам сидить у тіні свого
намету. І ось удалині він помічає трьох чужинців*. Авраам одразу біжить їм назустріч
і благає погостювати в нього. Він пропонує їм трохи хліба, а потім готує добру
гостину зі свіжоспеченого хліба, масла, молока і добірного, ніжного м’яса.
Частуючи гостей, Авраам виявляє не лише надзвичайну гостинність, але й справжню
смиренність (Буття 18:1—8).
ЩО ТАКЕ СМИРЕННІСТЬ? Це відсутність гордості або
зарозумілості. Смиренна людина радіє, коли хтось у чомусь ліпший за неї (Филип’ян 2:3). Вона прислуха́ється до
порад інших і з готовністю виконує заради них навіть непрестижні
завдання.
ЯК АВРААМ ВИЯВЛЯВ СМИРЕННІСТЬ? Авраам радо служив
іншим. Як згадано на початку статті, побачивши трьох гостей, Авраам одразу
виявив бажання послужити їм. Його дружина, Сарра, швиденько почала готувати
почастунок. Хто особисто виконував велику частину роботи? В Біблії читаємо, що
Авраам побіг гостям назустріч, запропонував їм трохи хліба, побіг до
череди і вибрав тварину, а також подавав страви своїм гостям. Цей смиренний
чоловік не наказав слугам зробити це, а сам узявся за цю, здавалося б,
непрестижну справу. Він не вважав, що прислуговування іншим принизить його
гідність.
Авраам прислуха́вся до порад підвладних йому людей. У Біблії
записано лише кілька розмов між Авраамом і Саррою. Ми читаємо, як він двічі
прийняв поради від Сарри (Буття 16:2; 21:8—14). В одному випадку її порада спершу «була дуже не до вподоби Авраамові».
Але Єгова сказав йому, що порада дружини є доброю. Тоді Авраам смиренно
послухався цієї поради.
УРОК ДЛЯ НАС. Якщо ми справді смиренні, то з радістю служимо
іншим. Нам приємно робити все можливе заради їхнього добра.
Ми виявляємо смиренність також тим, як реагуємо на поради інших.
Варто охоче приймати чиюсь пораду, а не одразу відкидати її, навіть якщо маємо
відмінну думку (Приповістей 15:22). Неупереджений погляд на інших особливо
цінний для тих, хто наділений певною владою. Досвідчений керівник, на ім’я Іван,
каже: «Я зрозумів, що хороший керівник створює атмосферу, де люди вільно
висловлюються. Потрібно бути смиренним, аби визнати, що хтось із підлеглих має
ліпшу ідею. Варто пам’ятати: ніхто, навіть керівник, не має виняткового права на
добрі пропозиції».
Ми здобуваємо схвалення Єгови, коли наслідуємо Авраама, слухаючись
порад інших і виконуючи заради них навіть непрестижні завдання. Пам’ятаймо, що
«Бог пихатим противиться, а смиренним виявляє незаслужену доброту» (1 Петра 5:5).
Можливо, спочатку Авраам не здогадувався, що ці гості були ангелами
від Бога (Євреїв 13:2).
Авраам розбитий горем — померла його кохана дружина, Сарра. Йому
пригадується безліч приємних моментів їхнього спільного життя. Він не
стримується і починає ридати (Буття 23:1, 2). Авраам не соромиться своїх сліз;
радше вони свідчать про одну з його найцінніших рис — про любов.
ЩО ТАКЕ ЛЮБОВ? Любов — це почуття теплої особистої
прив’язаності або глибокої прихильності. Любов виявляється вчинками, ставленням
до тих, кого люблять, навіть якщо заради цього треба йти на певні
жертви.
ЯК АВРААМ ВИЯВЛЯВ ЛЮБОВ? Авраам показував, що любить свою
сім’ю. Він, безперечно, був зайнятою людиною, але ніколи не переставав
піклуватись про емоційні та духовні потреби рідних. Навіть Бог Єгова бачив, що
Авраам як голова родини брав провід у поклонінні (Буття 18:19). Крім того, Єгова
звернув увагу на Авраамову любов, назвавши Ісака сином, «що його полюбив» Авраам
(Буття 22:2).
Любов цього патріарха увиразнюється і в тому, як він сприйняв смерть
коханої дружини. Авраам голосив за нею. Він не боявся виявляти жалобу, хоча був
сильним та мужнім. В Авраамові гармонійно поєднувалися сила
і лагідність.
Авраам показував, що
любить Бога. Цю любов він проніс через усе своє життя. Про таку любов
у Біблії сказано: «Любов же до Бога полягає в тому, щоб ми виконували його
заповіді» (1 Івана 5:3). Згідно із
цим визначенням Авраама можна назвати одним з найяскравіших прикладів любові до
Бога.
Коли Єгова давав Авраамові якийсь наказ, той негайно виконував його
(Буття 12:4; 17:22, 23; 21:12—14; 22:1—3). І не важливо, складним був цей наказ
чи ні, знав Авраам, чому Єгова вимагає виконати його, чи не знав. Якщо Бог
вимагав від Авраама щось зробити, той охоче корився. Кожен наказ цей чоловік
вважав нагодою виявити свою любов до Єгови.
УРОК ДЛЯ НАС. Ми наслідуємо Авраама, коли виявляємо теплі
почуття до інших, особливо наших рідних. Ніколи не допускаймо, щоб життєві
клопоти забирали час, який ми могли б виділяти для дорогих нам людей.
Також варто плекати сердечну любов до Єгови. Вона є могутньою силою
в нашому житті. Ця любов може спонукувати робити зміни у своїх поглядах, мові та
поведінці для того, щоб подобатись Богові (1 Петра 1:14—16).
Щоправда, не завжди легко коритися наказам Єгови. Проте пам’ятайте:
Той, хто допомагав Авраамові та назвав його другом, підтримає також і вас (Ісаї
41:8). Біблія обіцяє, що Бог «зміцнить вас, зробить вас сильними» (1 Петра 5:10). Яка ж чудова обіцянка
від цього надійного Авраамового Друга!
Чи справжні чоловіки плачуть?
Багато людей вважає, що чоловік не повинен плакати. Але їх,
мабуть, здивує те, що Авраам, хоча був сильним і мужнім чоловіком, плакав у час
горя. Біблія каже, що плакали також інші чоловіки: Йосип, Давид, апостол Петро,
старійшини ефеського збору і навіть Ісус (Буття 50:1; 2 Самуїла 19:1; Луки 22:61, 62; Івана 11:35; Дії 20:36—38). Отже, Біблія не
підтримує думки про те, ніби справжні чоловіки не плачуть.
|
