Духовний сайт!

Хрещення Хлодвіга — 1500 років католицизму у Франції

«В ІМ’Я папи, баба́х»,— читаємо напис поряд із саморобною бомбою, знайденою у французькій базиліці, яку мав відвідати у вересні 1996 року папа Іван Павло II. Це стало яскравим прикладом спротиву, яким відзначався п’ятий візит понтифіка у Францію. А втім, у французьке місто Реймс приїхало того року майже 200 000 осіб, щоб відзначити з папою 1500 річницю навернення франкського короля Хлодвіга на католицизм. Хто був той король, хрещення якого названо хрещенням Франції? І чому відзначання цього хрещення викликало таку полеміку?

Імперія слабшає

Хлодвіг народився близько 466 року н. е. в родині короля салічних франків Хільдерика I. Коли 358 року римляни підкорили це германське плем’я, то дозволили йому оселитися на території сучасної Бельгії за умови, що плем’я охоронятиме кордон та постачатиме рекрутів у римську армію. Унаслідок подальшого близького контакту з галло-римським населенням відбулася поступова романізація цих франків. Хільдерик I став союзником римлян і відбивав напади інших германських племен, як, скажімо, вестготів і саксів. Завдяки цьому серед галло-римського населення він здобув симпатії.

Римська провінція Галлія розкинулась від Рейну, на півночі, до Піренеїв, на півдні. А втім, після смерті римського полководця Аеція, 454 року, в країні настав вакуум влади. Більш того, падіння 476 року Ромула Августула — останнього імператора в Римі — і втрата західної частини Римської імперії призвели до великої політичної нестабільності в регіоні. У результаті цього Галлія стала ласим шматком для всіх племен, які жили в її межах. Зовсім не дивно, що, успадкувавши престол батька, Хлодвіг взявся за розширення кордонів свого королівства. У битві під Суасоном 486 року він розбив останнього римського представника в Галлії. Завдяки перемозі він перебрав контроль над усією територією між річкою Соммою, на півночі, та річкою Луарою, в центральній та західній Галлії.

Чоловік, який мав стати королем

На відміну від інших германських племен, франки залишалися поганами. Проте шлюб Хлодвіга з бургундською принцесою Клотильдою глибоко вплинув на його життя. Будучи ревною католичкою, Клотильда невтомно намагалася навернути свого чоловіка на католицьку віру. За літописом, який склав у VI столітті Григорій Турський, 496 року під час битви під Толбіаком (Цюльпіх, Німеччина) з племенем алеманів Хлодвіг пообіцяв зректися поганства, якщо Клотильдин Бог дасть йому перемогу. Тимчасом як військо Хлодвіга вже стояло на краю поразки, несподівано загинув король алеманів і його військо піддалось. Хлодвіг був переконаний, що своєю перемогою він завдячує Богові Клотильди. За переданнями, 25 грудня 496 року «святий» Ремігій охрестив Хлодвіга у Реймському соборі. Інші ж вважають, що ця подія відбулася дещо пізніше — 498 або 499 року.

Спроби Хлодвіга захопити бургундське королівство на південному сході скінчилися невдачею. Але його похід на вестготів увінчався успіхом, бо 507 року він розбив їх біля містечка Вуйє, поблизу Пуатьє, і ця перемога дала йому контроль над більшістю території південно-західної Галлії. Завдяки цьому імператор Римської імперії Анастасій обдарував його званням почесного консула. Тому Хлодвіг мав вищий статус від усіх західних королів того часу, і його правління було узаконене в очах галло-римського населення.

Заволодівши територією рейнських франків на сході, Хлодвіг зробив своєю столицею Париж. В останні роки життя він зміцнив своє королівство, впровадивши писаний звід законів, названий «Салічною правдою», і скли́кав церковний собор в Орлеані, щоб визначити стосунки між церквою і державою. Вважають, що він помер 27 листопада 511 року, будучи єдиним правителем над 75 відсотками території Галлії.

«Нова британська енциклопедія» називає навернення Хлодвіга на католицьку віру «вирішальним моментом в історії західної Європи». Чому навернення цього поганського короля таке важливе? Тому що замість аріанства Хлодвіг обрав католицизм.

Аріанський спротив

Близько 320 року Арій, священик з єгипетської Александрії, почав поширювати радикальні ідеї стосовно Трійці. Арій заперечував вчення про те, що Син має однакову з Отцем природу, тобто сутність. Син не може бути Богом або рівним Отцеві, бо він має початок (Колосян 1:15). Святий же дух Арій вважав особою, але нижчою від Отця та Сина. Це вчення, яке набуло великої популярності, ви́кликало лютий опір церкви. На Нікейському соборі 325 року Арія прогнали, а його вчення засудили*.

А втім, це не поклало край спротиву. Доктринальні суперечки тривали приблизно 60 років, а різні імператори, які приходили й відходили, займали в них різні боки. Зрештою 392 року імператор Феодосій I надав ортодоксальному католицизму з його доктриною про Трійцю статусу державної релігії Римської імперії. А тим часом германський єпископ Вульфіла навернув готів на аріанство. Інші германські племена дуже швидко прийняли цю форму «християнства»*.

У час Хлодвіга католицька церква на території Галлії перебувала в кризі. Аріанські вестготи намагалися придушити католицизм, не даючи згоди на заміщення померлих єпископів. Крім того, церква зазнавала мук через розкол, що виник поміж двома папами, унаслідок якого священики ворожих фракцій вбивали одні одних у Римі. Цей безлад посилювало ще й припущення декотрих католицьких письменників про те, що в 500 році прийде кінець світу. Тому навернення на католицизм франкського переможця вважали сприятливою подією, яка провіщала «нове тисячоліття святих».

Але які були спонуки Хлодвіга? Хоча не можна виключати, що Хлодвігом керували релігійні міркування, він неодмінно мав перед собою політичні цілі. Навернувшись на католицизм, Хлодвіг здобув прихильність галло-римського населення, яке переважно складалося з католиків, і підтримку впливової церковної верхівки. Це дало йому безперечну перевагу над іншими політичними суперниками. «Нова британська енциклопедія» зазначає, що «його завоювання Галлії стало боротьбою визволення народу з-під ярма зненавиджених аріанських єретиків».

Яким був справжній Хлодвіг?

Готуючись 1996 року до річниці цієї події, реймський архієпископ Жерар Дефуа назвав Хлодвіга «символом продуманого та розумного навернення». А втім, французький історик Ернест Лавіс зазначив: «Навернення Хлодвіга анітрохи не змінило його особистості; ніжне й спокійне повчання Євангелії не торкнулося його серця». Інший історик сказав: «Замість звертатися до Одіна [скандинавського бога], він звертався до Христа, але так нічим і не змінився». Нагадуючи поведінкою Константина після так званого навернення на християнство, Хлодвіг почав утверджувати своє правління систематичним винищенням усіх конкурентів на престол. Він повбивав «усіх своїх родичів до шостого коліна».

Після смерті Хлодвіга почався процес складання про нього всіляких історій, через що із жорстокого вояки він перетворився на відомого святого. Розповідь Григорія Турського, написана майже через століття, вважається свідомою спробою ототожнити Хлодвіга з Константином, першим римським імператором, який прийняв «християнство». Заявляючи, що Хлодвіг охрестився у 30-річному віці, Григорій, мабуть, намагався прирівняти його до Христа (Луки 3:23).

Цей процес продовжив у IX столітті реймський єпископ Енкмар. У час, коли собори боролися за прочан, життєпис, який він написав про свого попередника, «святого» Ремігія, мав збільшити популярність його церкви та збагатити її. За розповіддю Енкмара, білий голуб приніс флакончик олії, щоб помазати Хлодвіга під час хрещення, що стало чітким натяком на помазання Ісуса святим духом (Матвія 3:16). Цим Енкмар пов’язав Хлодвіга, Реймс та монархію, а також утвердив думку про те, що Хлодвіг є Господнім помазанцем*.

Спірне відзначання

Колишній президент Франції Шарль де Голль якось сказав: «На мою думку, історія Франції починається з Хлодвіга, короля Франції, обраного племенем франків, бо від них і походить назва «Франція». Проте не всі такої думки. Відзначання 1500 річниці хрещення Хлодвіга — спірне питання. У країні, де з 1905 року церква й держава офіційно відокремлені, чимало осіб піддали критиці співучасть держави у святкуванні, яке, на їхню думку, є релігійним. Коли муніципальна рада Реймса оголосила про свій намір заплатити за подіум, що мав використовуватися під час візиту папи, одне товариство скасувало це рішення судовим порядком як неконституційне. Інші вважали, що церква знову намагається нав’язати Франції свою моральну та світську владу. Відзначання було ускладнене ще й тим, що Хлодвіг став символом крайнього правого Національного фронту й фундаменталістських католицьких фракцій.

Інші заперечили історичність цієї події. Хрещення Хлодвіга, за їхніми словами, не навернуло Франції на католицизм, оскільки ця релігія вже була глибоко вкорінена серед галло-римського населення. Також, висловилися вони, його хрещення не позначило народження Франції як держави. Вони вважають, що народження Франції доречніше завдячувати поділу королівства Карла Великого у 843 році, через що Карл Лисий, а не Хлодвіг, став королем Франції.

1500 років католицизму

Яку позицію займає сьогодні католицизм у Франції, котра є «старшою дочкою Церкви» вже понад 1500 років? До 1938 року Франція могла похвалитися найбільшим числом охрещених католиків. Тепер вона займає шосте місце у світі за такими країнами як Філіппіни та США. І хоча у Франції живе 45 мільйонів католиків, регулярно відвідують месу тільки 6 мільйонів. Недавнє опитування, проведене серед французьких католиків, виявило, що 65 відсотків «не звертають уваги на вчення Церкви стосовно статевих питань», а для 5 відсотків Ісус «зовсім нічого» не значить. З огляду на таку негативну атмосферу, під час свого візиту у Францію 1980 року папа запитав: «Франціє, що ти зробила з обітницями, які дала під час хрещення?»

[Примітки]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

САКСИ

Рейн

Сомма

Суасон

Реймс

Париж

ГАЛЛИ

Луара

Вуйє

Пуатьє

ПІРЕНЕЇ

ВЕСТГОТИ

Рим

Хрещення Хлодвіга зображено на рукописі з XIV століття.

[Відомості про джерело]

© Cliché Bibliothèque nationale de France, Paris

Скульптурне зображення моменту хрещення Хлодвіга (в центрі) на фасаді Реймського собору.

Візит папи Івана Павла II у Францію, щоб відзначити хрещення Хлодвіга, викликав суперечку.