Почуття провини знайоме кожному. Наприклад, дехто почувається винним за те, що́ зробив до пізнання правди. А хтось винить себе за помилки, яких припустився після хрещення (Рим. 3:23). Звичайно, кожен з нас хоче робити те, що правильно. Але «всі ми часто спотикаємось» (Як. 3:2; Рим. 7:21—23). Хоча почуття провини неприємне, воно може принести певну користь. Яку? Це почуття може спонукати нас виправлятися і не повторювати помилок (Євр. 12:12, 13). Проте когось може мучити надмірне почуття провини. У такому разі людина почувається винною навіть після того, як вона розкаялася і стало очевидним, що Єгова її простив. Таке почуття провини шкідливе (Пс. 31:10; 38:3, 4). Вкрай важливо, щоб надмірне почуття провини не стало для нас пасткою. Уявіть, як тішився б Сатана, коли б ми зневірилися в собі попри те, що Єгова в нас не зневірився. (Порівняйте 2 Коринфян 2:5—7, 11.) w20.11 27, абз. 12, 13
|
