Язичницькі свята стають «християнськими»
ВЗИМКУ 2004 року під час Різдвяних свят в Італії точилися дискусії щодо Різдва. Деякі вчителі пропонували, щоб у навчальних закладах рідше проводили різдвяні обряди або взагалі відмовились від них. Чому? Тому що дедалі більше учнів не сповідують ні католицизму, ні протестантства, і їхні погляди потрібно поважати. Проте чимало вчителів та працівників освіти наполягали на тому, щоб оберігати й шанувати ці традиції.
Подивімось, яке походження багатьох різдвяних традицій. Коли точились ті дискусії, у ватиканській газеті «Оссерваторе романо» була надрукована стаття на цю тему.
Стосовно дати святкування Різдва газета писала: «Точної дати народження Ісуса ніхто з певністю назвати не може. Вона не зафіксована ані в історії Риму, ані в переписах населення тих часів, ані дослідниками в наступні століття... Як відомо, 25 грудня вибрала римська церква в IV сторіччі. Цей день у поганському Римі присвячувався богові сонця... Імператор Константин своїм едиктом визнав християнство однією з релігій Римської імперії. Однак населення, особливо солдати, і далі вірило в міф про бога сонця. Торжества на честь Мітри проводились 25 грудня і були дуже популярними. Тож у римської церкви з’явилась ідея зробити той день християнським святом. Замість святкування на честь бога сонця церква впровадила свято на честь правдивого Сонця справедливості, Ісуса Христа, встановивши 25 грудня днем його народження».
А що сказати про традиційну для католицької церкви різдвяну ялинку?
У згаданій вище католицькій газеті зазначалось, що в стародавні часи багато вічнозелених рослин, як-от «падуб, рускус, лавр, сосна або ялиця, вважали чудодійними і цілющими засобами від різних хвороб». У газеті далі йшлося: «У святвечір 24 грудня на згадку про Адама і Єву ставили дерево — символ земного раю... Це мала бути яблуня. Але оскільки Різдво зимове свято, то на спеціальному підвищенні ставили ялицю. На її гілках вішали яблука або облатки для причастя (проскурки) як символ майбутнього визволення. Облатки символізували євхаристичну присутність Ісуса. Їх робили з подрібненого сухого печива, і вони мали спеціальні форми. Ялинку декорували також солодощами і подарунками для дітей». Чи цієї традиції дотримувались у пізніші часи?
В «Оссерваторе романо» згадувалось, що традиція ставити різдвяну ялинку виникла в Німеччині у XVI сторіччі. Далі газета писала: «Італія однією з останніх перейняла традицію ставити різдвяну ялинку. Люди гадали, ніби різдвяну ялинку запровадили протестанти і тому замість неї треба ставити шопку [різдвяні ясла]... Традицію ставити [в Римі на площі св. Петра] величезну різдвяну ялинку» біля різдвяних ясел започаткував папа Павло VI.
Чи правильно роблять релігійні провідники, надаючи християнського змісту подіям і символам, які походять з поганських релігій? Святе Письмо — книга, якій можна цілковито довіряти, спонукує правдивих християн бути пильними: «Що може бути спільного між праведністю і беззаконням? Або що спільного між світлом і темрявою?» (2 Коринфян 6:14—17).
Різдвяна ялинка (сторінка 8) і різдвяні ясла у Ватикані.
© 2003 BiblePlaces.com
Бог сонця.
Museum Wiesbaden
| 