Під керівництвом Христа керівний орган чітко показав, що християнам, які походили з інших народів, не потрібно обрізатися (Дії 15:19, 20). Усе ж протягом багатьох років після того, як було прийнято це рішення, чимало християн з євреїв продовжували обрізати своїх дітей. Проте ми можемо думати: «Чому Ісус дозволив, щоб це питання так довго залишалося невирішеним, хоча його смерть скасувала Мойсеїв закон?» (Кол. 2:13, 14). Дехто потребує часу, щоб погодитися з якимось уточненим розумінням. Християнам з євреїв необхідно було достатньо часу, щоб змінити свій погляд (Ів. 16:12). Декому з них було важко змиритися з думкою, що обрізання більше не служило знаком особливих стосунків з Богом (Бут. 17:9—12). Інші, живучи в єврейських громадах, не хотіли вирізнятися, тому що боялися переслідування (Гал. 6:12). Усе ж пізніше Христос дав додаткові вказівки через натхнені листи, написані Павлом (Рим. 2:28, 29; Гал. 3:23—25). w18.10 24, 25, абз. 10—12
|
