Така свобода, безперечно, перевершувала ту свободу, котру в ювілейний рік отримували ізраїльтяни (Лев. 25:8—12). Наприклад, людина, яку звільняли під час Ювілею, могла знову потрапити в рабство, не кажучи вже про те, що зрештою вона помирала. У день П’ятидесятниці 33 року н. е. Єгова помазав святим духом апостолів та інших вірних йому чоловіків і жінок. Він усиновив їх, щоб з часом вони воскресли до небесного життя і царювали разом з Ісусом (Рим. 8:2, 15—17). Вони були першими з тих, хто мав отримати свободу, про яку сповістив Ісус у синагозі Назарета (Луки 4:16—19, 21). Ці чоловіки й жінки більше не були рабами фальшивих вчень, поширюваних юдейськими релігійними провідниками, та їхніх традицій, які не мали нічого спільного з Божим Словом. Крім того, з Божого погляду ці люди були звільнені від гріха, який несе з собою смерть. Символічний Ювілей, що розпочався помазанням Христових послідовників у 33 році н. е., завершиться по закінченні Ісусового Тисячолітнього царювання. w19.12 11, абз. 11, 12
|
