Ми розвиваємо непорочність, виявляючи послух перед Богом. Отже, ми залишаємось
непорочними, коли й далі слухаємось його. Один вчинок, який свідчить про
слухняність, може видаватися незначним, неважливим. Проте з таких вчинків
послуху складається шлях непорочності. Наведімо приклад. Одна цеглина здається
чимось незначним, але якщо ми старанно кладемо цеглину до цеглини, то побудуємо
гарний будинок. Подібно ми зберігатимемо
непорочність, примножуючи свої вчинки, які свідчать про слухняність (Луки 16:10).
Нашу непорочність особливо видно тоді,
коли ми стикаємося з труднощами, поганим поводженням або ще якоюсь
несправедливістю. Обговорімо згаданий у Біблії приклад Давида. В юному віці він
зносив переслідування з боку царя, який мав представляти владу Єгови. Але цар
Саул втратив схвалення Єгови і сильно заздрив Давиду, який подобався Богові.
Все ж Саул певний час залишався при владі і з ізраїльським військом ганявся за
Давидом. Єгова допустив, щоб ця несправедливість тривала протягом років. Чи
Давид озлобився на Бога? Чи вирішив, що не варто далі терпіти? Ні. Навпаки, він
продовжував глибоко поважати становище Саула як Божого помазанця і не мстився
йому, коли видалась така нагода (1 Сам. 24:3—8).
Як же сильно приклад Давида підбадьорює
нас! Ми належимо до всесвітнього збору недосконалих людей, і будь-хто з них може
повестися з нами несправедливо або й навіть виявитися невірним. Слід зазначити,
що ми живемо в унікальний час, коли народ Єгови як група за жодних обставин не
стане невірним (Ісаї 54:17). Та як ми реагуватимемо, якщо хтось засмутить чи
образить нас? Якби ми озлобилися на одновірця і це отруїло б наше серце, то під
загрозою опинилася б наша непорочність перед Богом. Поведінка інших ніколи не
служить для нас виправданням, коли ми озлоблюємося на Бога чи покидаємо шлях
вірності (Пс. 119:165). Витривалість допоможе нам залишатись непорочними навіть
у часи випробувань.
Також ми зберігаємо непорочність,
уникаючи прискіпливого, критиканського духу. Це допомагає нам бути відданими
Єгові. Сьогодні він благословляє свій народ, як ніколи раніше. Чисте поклоніння
ще ніколи за всю історію не було настільки звеличене на землі (Ісаї 2:2—4). Коли
щось змінюється в поясненні якихось біблійних вчень або в способі виконання тієї
чи іншої справи, ми з готовністю це приймаємо. Нам приємно бачити доказ того, що
духовне світло стає все яснішим (Прип. 4:18). Якщо важко зрозуміти певну зміну,
ми просимо в Єгови допомоги, щоб збагнути її. Водночас ми й далі виявляємо
слухняність, залишаючись непорочними.
|
