Наші обставини подібні до тих, які існували за днів пророка Михея. Він жив під час правління лихого царя Ахаза. За його часу люди стали настільки зіпсованими, що «вправно чин[или] зло» (Мих. 7:1—3). Михей усвідомлював, що не може змінити ситуацію. Якщо ми розвинули віру, як у Михея, то будемоз готовністю чекати на Єгову. Наша ситуація відрізняється від ситуації в’язня, який чекає у камері на свою страту. В’язень змушений чекати, але не можна сказати, що він чекає з нетерпінням. Однак це не стосується нас. Ми з готовністю чекаємо на Єгову, оскільки знаємо, що він виконає свою обіцянку дати нам вічне життя саме тоді, коли буде потрібно, у найбільш слушний час. Тому ми «стійко все зноси[мо] з радістю і терпеливістю» (Кол. 1:11, 12). Якби ми, чекаючи, нарікали і скаржилися, що Єгова зволікає, це б йому не сподобалось (Кол. 3:12). w17.08 4, абз. 6, 7
|
