Ісус не звертав на себе неналежної уваги і не вимагав вишуканого відзначення дня його смерті. Натомість він наказав своїм учням раз на рік згадувати про нього, проводячи просту вечерю (Ів. 13:15; 1 Кор. 11:23—25). Ця проста і водночас гідна вечеря показує, що Ісус не був пихатою людиною. Ми радіємо, що смирення є однією з визначних рис нашого небесного Царя (Філ. 2:5—8). Як нам наслідувати смиренність Ісуса? Потрібно ставити інтереси інших вище від власних (Філ. 2:3, 4). Згадаймо останню ніч Ісусового земного життя. Ісус знав, що невдовзі зазнає болісної смерті. Однак він щиро турбувався про своїх вірних апостолів, які будуть за ним сумувати. Тому в останню ніч Ісус навчав їх, підбадьорював і запевняв у підтримці Бога (Ів. 14:25—31). Він виявляв смирення, дбаючи про інших більше, ніж про себе. Який же чудовий приклад подав нам Ісус! w19.01 21, абз. 5, 6
|
