Одна з найпривабливіших граней Ісусової особистості — це його здатність розуміти, з якими труднощами стикаються недосконалі люди. Коли Ісус жив на землі, він умів радіти «з тими, хто радіє» і плакати «з тими, хто плаче» (Рим. 12:15). Приміром, коли 70 учнів повернулися радісними після успішного проповідницького служіння, Ісус, «сповнившись святого духу... надзвичайно зрадів» (Луки 10:17—21). Проте коли він побачив, як рідні і близькі горюють через смерть Лазаря, він «тяжко зітхнув і стривожився» (Ів. 11:33). Завдяки чому цей досконалий чоловік був настільки милосердним і співчутливим у стосунках з грішними людьми? Перш за все Ісус любив людей. Він «найбільше раді[в] людськими синами» (Присл. 8:31). З любові до людей він намагався добре зрозуміти їхній спосіб мислення. Апостол Іван пояснив, що Ісус «бачив серце кожного» (Ів. 2:25). w19.03 20, абз. 1, 2
|
