Зверніть увагу, чому Ісус пройнявся жалем, виявивши чуйність. Він помітив, що люди «були як вівці без пастуха». Можливо, Ісус бачив, що деякі з них були бідні і тяжко працювали, дбаючи про свою сім’ю. Дехто міг горювати через смерть близької людини. Якщо так, Ісус, мабуть, добре розумів їхню ситуацію. Він, очевидно, сам стикався з цими проблемами. Ісус турбувався про інших і хотів потішити їх (Ісаї 61:1, 2). Чого ми вчимося з Ісусового прикладу? Нас, як і Ісуса, оточують люди, про яких можна сказати, що вони «як вівці без пастуха». Ці люди стикаються з багатьма труднощами. У нас є те, чого вони потребують,— звістка про Царство (Об’яв. 14:6). Тож, наслідуючи нашого Вчителя, ми проповідуємо добру новину, бо ми проймаємося жалем до «нужденних та вбогих» (Пс. 72:13). Ми співчуваємо людям і хочемо якось їм допомогти. w19.0321, 22, абз. 6, 7
|
