Ісус розумів біль інших людей, навіть тих, у чиїх обставинах він ніколи не опинявся. Наприклад, прості люди жили в страху перед релігійними провідниками, які обманювали їх і обтяжували багатьма вигаданими правилами (Матв. 23:4; Марка 7:1—5; Ів. 7:13). Ісус нікому не дав себе залякати чи обманути, але він міг розуміти, як почувалися ті прості люди. Тому, «дивлячись на натовпи людей, він проймався до них жалем, бо вони були нещасні та розпорошені, як вівці без пастуха» (Матв. 9:36). Ісус, подібно до свого Батька, виявляв любов та співчуття. Коли Ісус бачив, як страждають люди, то відчував спонуку виявляти до них любов. Так він досконало відображав любов свого Батька. Якось після обширної проповідницької кампанії Ісус та його апостоли збиралися піти у віддалене місце і трохи відпочити. Але оскільки на Ісуса чекав натовп людей, він пройнявся до них жалем і «почав їх багато чого навчати» (Марка 6:30, 31, 34). w15 15.5 4:3, 4
|
