У міру того як Ісусові послідовники виконували цю працю, «добра новина про Царство» зрештою мала поширитися «по цілій населеній землі на свідчення всім народам» (Матв. 24:14). Учні любили як Ісуса, так і добру новину. Все ж вони могли думати, як зможуть виконати своє доручення. Адже їх було зовсім мало. Ісус — а учні звіщали, що він Божий Син,— був страчений. Їх вважали «неосвіченими й простими» (Дії 4:13). І їхня звістка суперечила вченням відомих релігійних провідників. Хоч би які труднощі мали учні, вони ревно проповідували добру новину не лише в Єрусалимі та Самарії, але й в усіх знаних на той час краях. Незважаючи на різні лиха, яких зазнавали учні, за 30 років добра новина «проповідувалась усьому створінню під небом» і приносила плід та поширювалася «по всьому світі» (Кол. 1:6, 23). w15 15.2 3:1, 2, 4
|
