Духовний сайт!

Господня Вечеря має для вас велике значення

ЯКЕ важливе і довготривале значення Господня Вечеря може мати для вас? Щоб зрозуміти це, спершу визначмо, якого значення цій особливій події надав сам Ісус Христос.

Увечері 14 нісана 33 року н. е. Ісус і його 12 апостолів зібралися в горішній кімнаті в Єрусалимі на щорічне святкування Пасхи. Після того як вони спожили пасхальну вечерю, зрадник Юда покинув кімнату, щоб видати Ісуса (Івана 13:21, 26—30). У присутності позосталих 11 апостолів Ісус започаткував «Господню Вечерю» (1 Коринтян 11:20). Її також називають Спомином, оскільки Ісус наказав своїм послідовникам: «Це робіть на спомин про Мене!» Це єдина подія, яку християнам наказано відзначати (1 Коринтян 11:24).

У багатьох країнах, щоб увічнити пам’ять про видатну людину або подію, люди встановлюють пам’ятник або призначають певний святковий день. Ісус з подібною метою започаткував пам’ятну вечерю — вечерю, що мала служити для його учнів нагадуванням, яке допомагало б їм пам’ятати про надзвичайно важливі події того знаменного дня. Майбутнім поколінням ця пам’ятна вечеря мала нагадувати про глибоке значення зробленого Ісусом тієї ночі і зокрема про значення використаних ним символів. Які символи використав Ісус і що вони означають? Дослідімо біблійну розповідь про те, що відбувалося в ту ніч 33 року н. е.

«Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: «Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!» (Луки 22:19).

Коли Ісус узяв хліб і сказав «це тіло Моє», він мав на думці, що той прісний хліб є символом його безгрішного людського тіла, яке він віддає «за життя світові» (Івана 6:51). Хоча деякі переклади Біблії говорять «це є [грецькою естı́н] тіло Моє», «Греко-англійський словник Нового Завіту» Теєра пояснює, що це дієслово часто передає думку «означати, вказувати на щось», інакше кажучи, символізувати (Матвія 26:26).

Те саме стосується і чаші з вином. Ісус сказав: «Оця чаша — Новий Заповіт [«угода», НС] у Моїй крові, що за вас проливається» (Луки 22:20).

Згідно з Євангелієм Матвія, про чашу Ісус сказав так: «Це — кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!» (Матвія 26:28). Ісус використав вино в чаші як символ своєї крові. Його пролита кров мала стати підґрунтям для нової угоди з помазаними духом учнями, які правитимуть з ним у небі як царі і священики (Єремії 31:31—33; Івана 14:2, 3; 2 Коринтян 5:5; Об’явлення 1:5, 6; 5:9, 10; 20:4, 6).

Вино в чаші служить також нагадуванням про те, що пролита Ісусом кров є підставою для «відпущення гріхів». Завдяки їй перед тими, хто споживає від цього вина, відкривається можливість стати співспадкоємцями Христа, покликаними до небесного життя. Зрозуміло, що на Спомині від хліба й вина споживає обмежене число осіб — лише ті, хто має небесне покликання (Луки 12:32; Ефесян 1:13, 14; Євреїв 9:22; 1 Петра 1:3, 4).

Однак що можна сказати про всіх тих Ісусових послідовників, яких не включено в цю нову угоду? Вони є «іншими вівцями» Господа і плекають надію не на те, щоб правити разом з Христом у небі, а на вічне життя на райській землі (Івана 10:16; Луки 23:43; Об’явлення 21:3, 4). Належачи до «натовпу великого» вірних християн, які «день і ніч... служать» Богові, вони щасливі, що можуть бути на Господній Вечері вдячними спостерігачами. Своїми словами і вчинками вони, по суті, заявляють: «Спасіння від Бога нашого, що сидить на престолі, та від Агнця» (Об’явлення 7:9, 14, 15; 7:10, Дулуман).

«Це чиніть на спомин про Мене!» (Луки 22:19).

Як часто слід відзначати Спомин, щоб пам’ятати про Христову смерть? Ісус не дав конкретної вказівки. Проте оскільки Ісус започаткував Господню Вечерю 14 нісана, у вечір на Пасху, яку ізраїльтяни святкували раз на рік, очевидно, він мав на думці, що Спомин належить відзначати саме так, тобто раз на рік. Подібно як ізраїльтяни раз на рік святкували своє визволення з єгипетського рабства, християни раз на рік відзначають своє визволення з рабства гріха та смерті (Вихід 12:11, 17; Римлян 5:20, 21).

Ідея відзначати важливі події раз на рік не є новою. Наприклад, зверніть увагу на те, як часто подружні пари святкують річницю шлюбу або як часто в державі відзначаються важливі історичні події. Як правило, це відбувається раз на рік, у річницю події. Цікаво, що багатьох людей, які вважали себе християнами, впродовж кількох століть після Христа називали квартодециманами, що буквально означає «чотирнадцятники», оскільки вони відзначали Ісусову смерть раз на рік, 14 нісана.

Апостол Павло пояснив, що, відзначаючи Господню Вечерю, Ісусові учні зможуть ‘смерть Господню звіщати’ (1 Коринтян 11:26). Отже, це відзначення має зосереджуватися на ключовій ролі, яку відіграв Ісус у здійсненні Божого наміру, пожертвувавши своїм життям.

Залишившись вірним до самої смерті, Ісус Христос засвідчив, що Бог Єгова — мудрий, люблячий Творець і справедливий Владика. Всупереч закидам Сатани і на відміну від Адама, Ісус довів, що людина може залишатися вірною Богові, навіть під тиском надзвичайно скрутних обставин (Йова 2:4, 5).

Господня Вечеря також спонукує нас із вдячністю згадувати про Ісусову саможертовну любов. Попри тяжкі випробування Ісус зберігав цілковиту слухняність своєму Отцю. Тому він віддав своє досконале людське життя, щоб відшкодувати жахливі наслідки Адамового гріха. Як пояснив сам Ісус, він прийшов, щоб «душу Свою дати на викуп за багатьох» (Матвія 20:28). У результаті всі, хто вірить в Ісуса, можуть отримати прощення гріхів і вічне життя згідно з початковим наміром Єгови щодо людства (Римлян 5:6, 8, 12, 18, 19; 6:23; 1 Тимофія 2:5, 6)*.

Усе це також наголошує величезну доброту і незаслужену ласку Єгови, які виявилися в тім, що він подбав про спасіння людства. Біблія пояснює: «Любов Божа до нас з’явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи» (1 Івана 4:9, 10).

Якою ж надзвичайною подією є Спомин! Доволі простою, так що її можна відзначати по всьому світі за будь-яких обставин, і водночас сповненою глибокого змісту, щоб протягом довгого часу служити чудовим нагадуванням.

Ціна жертовної смерті нашого Господа Ісуса Христа була дуже високою як для нього самого, так і для його Отця, Єгови. Ісусові, на відміну від усіх нас, не загрожувала успадкована смерть, адже він був досконалою людиною (Римлян 5:12; Євреїв 7:26). Він мав право жити вічно. Ніхто навіть силою не зміг би відібрати в нього життя, якби він сам цього не дозволив. Він сказав: «Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його» (Івана 10:18).

Ісус добровільно приніс своє досконале людське життя в жертву, щоб своєю «смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола, та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі» (Євреїв 2:14, 15). Христова саможертовна любов стає ще більш очевидною, коли звернути увагу, на яку смерть він погодився. Він добре усвідомлював, як страждатиме і як помре (Матвія 17:22; 20:17—19).

Спомин також нагадує нам про найбільший вияв любові — любові нашого небесного Отця, Єгови. Як болісно було йому, «вельми ніжному в почуттях і співчутливому», чути й бачити «голосіння велике та сльози» Ісуса в Гефсиманському саду, брутальне бичування, те, як його жорстоко розпинали, та довгі передсмертні муки (Якова 5:11, примітка в НС; Євреїв 5:7; Івана 3:16; 1 Івана 4:7, 8). Уже сама думка про це навіть тепер, століття по тому, викликає в багатьох емоційний біль.

Лише подумайте, Бог Єгова й Ісус Христос заплатили таку високу ціну за нас, грішників! (Римлян 3:23). Щоденно ми з болем усвідомлюємо свою гріховну природу і недосконалості. А втім, віра в Ісусову викупну жертву дозволяє нам звертатися до Бога і просити прощення гріхів (1 Івана 2:1, 2). Завдяки цьому ми маємо можливість звертатися до Бога зі свободою мови і чистим сумлінням (Євреїв 4:14—16; 9:13, 14). Більш того, ми можемо втішатися надією на вічне життя в раю на землі (Івана 17:3; Об’явлення 21:3, 4). Ці та багато інших благословень стали можливими завдяки незрівнянній жертві Ісуса.

Господня Вечеря, безсумнівно, допомагає зрозуміти «велику Божу благодать». Дарована Богом Єговою викупна жертва, яка стала можливою завдяки Ісусовій саможертовній любові,— це справді Божий «невимовний дар» (2 Коринтян 9:14, 15). Чи Божа доброта, виражена через жертву Ісуса Христа, не викликає у вас глибоке і незмінне почуття вдячності?

Ми впевнені, що викликає. Тому сердечно запрошуємо вас разом зі Свідками Єгови бути присутніми на відзначенні Спомину Христової смерті. Цього року Спомин буде проводитися в середу 16 квітня після заходу сонця. Свідки Єгови у вашій місцевості з радістю повідомлять вам про точний час і місце, де ця важлива подія відбуватиметься.

«ЦЕ ТІЛО МОЄ» ЧИ «ЦЕ ОЗНАЧАЄ ТІЛО МОЄ»?

  Коли Ісус говорив: «Я — двері» і «Я правдива Виноградина», ні в кого навіть і думки не виникало про те, що він буквально був дверима або виноградиною (Івана 10:7; 15:1). Також, коли в перекладі Огієнка наводяться Ісусові слова: «Оця чаша — Новий Заповіт», ми не робимо висновку, що сама чаша була буквально новим заповітом. Отже, так само, коли він сказав, що хліб — це його тіло, без сумніву, він мав на увазі, що хліб означає, або символізує, його тіло. Так, наприклад, в англійському перекладі Чарлза Вільямса говориться: «Це символізує моє тіло» (Луки 22:19, 20).