Апостоли дуже серйозно ставилися до свого обов’язку годувати Ісусових овець. Для прикладу, звернімо увагу, як вони вирішили делікатне питання, яке виникло в новосформованому зборі і могло спричинити поділення. Як не дивно, питання стосувалось буквального харчу. Грекомовних вдів обділяли при щоденному розподілі їжі, а про єврейськомовних добре дбали. Як апостоли вирішили це питання? «Дванадцять апостолів» призначили сімох досвідчених братів, щоб вони наглядали за цією «важливою справою». Апостоли — більшість з яких, безперечно, роздавали їжу, коли Ісус чудом нагодував натовпи,— зрозуміли, що важливіше зосередитися на забезпеченні інших духовним харчем. Отже, вони присвятили себе «навчанню Божого слова» (Дії 6:1—6). w13 15.7 3:7, 9
